Після спекотного літа – неймовірна насолода випити філіжанку кави на прямо на березі Світязя, коли падає дощ і хвилі, а тут в кафе – сухо, горить вогонь у печі…
За останні роки щось помінялось на Світязі – тепер сюди можна приїжджати навіть у негоду – просто аби випити кави, подивитись на хвилі, на острів за пеленою дощу і як збігають дощові краплі по склу… подумати, впорядкувати думки, і може навіть скласти кілька поетичних рядків…
Світязь. Дощ. Кава.
Дощове літо тремтить у вікні,
краплі стікають, мов спогади вниз.
Світязь дихає парою в тиші,
вода обіймає розмитий обріз.
Вогонь у каміні танцює повільно,
світло і тіні грають на склі.
Аромат кави, густий і глибокий,
теплом розливається в пальцях мені.
Грім десь далеко, а тут — тільки шепіт,
вітер говорить із хвилями в такт.
Світ розчинився в дощових напівтонах,
і час перестав рахувати свій такт.
Марко Марселський