W9 — американська ядерна артилерійська боєголовка, розроблена в середині 1950-х років для оснащення 280-мм гармати M65, відомої як «Atomic Annie». Ця боєголовка стала однією з перших тактичних ядерних боєприпасів, призначених для використання з мобільною артилерією, і мала обмежене застосування в період з 1952 по 1957 рік.
Розробка та виробництво
Розробка боєголовки W9 розпочалася в 1952 році, а її серійне виробництво тривало до 1957 року. Всього було виготовлено обмежену кількість боєголовок, які призначалися для оснащення 280-мм гармати M65. Після 1957 року боєголовки W9 були виведені з експлуатації та замінені на більш потужні та ефективніші моделі, зокрема W19.
Технічні характеристики
- Тип: Термоядерна боєголовка
- Діаметр: 280 мм (11 дюймів)
- Довжина: 1 380 мм (54,8 дюймів)
- Маса: 850 фунтів (≈ 386 кг)
- Вибухова потужність: 15 кілотонн тротилового еквівалента
- Конструкція: Гун-тайп (gun-type) — використовує близько 50 кг високо збагаченого урану в конструкції з двох частин, які з’єднуються за допомогою звичайного вибухівного пристрою для досягнення критичної маси та ініціації ланцюгової реакції поділу.
Застосування
Боєголовка W9 була призначена для використання з 280-мм гарматою M65, яка мала можливість вести вогонь на дальність до 32 км. Вона була здатна нести ядерний боєприпас і використовувалася для тактичних ядерних ударів по наземних цілях. Однак через обмежену дальність стрільби та складність транспортування, боєголовка W9 була виведена з експлуатації вже в 1957 році.
Ядерна боєголовка W9 стала однією з перших спроб інтеграції ядерної зброї в тактичну артилерію. Хоча її служба була короткою, вона стала важливим етапом у розвитку тактичних ядерних боєприпасів і сприяла подальшому розвитку більш ефективних і потужних систем ядерного озброєння.