Gotha Go 146 — німецький двомоторний легкий транспортний, пасажирський і кур’єрський літак, розроблений компанією Gothaer Waggonfabrik у середині 1930-х років під керівництвом конструктора Альберта Калькерта (Albert Kalkert). Машина створювалася насамперед як швидкісний літак для перевезення людей, пошти та службових вантажів, а також розглядалася для військового використання як літак зв’язку. Go 146 являв собою суцільнометалево-дерев’яний низькоплан із двома двигунами та шасі, що прибиралося. Перший політ відбувся 1936 року. У конкурсі на німецький швидкісний літак зв’язку переміг Siebel Fh 104 Hallore, через що Go 146 не став масовою машиною. Загалом було побудовано лише кілька літаків; німецькі джерела наводять сім екземплярів — V1–V7, тоді як частина англомовних довідників помилково або спрощено вказує близько чотирьох.
Назва та позначення
Позначення Go 146 відповідало системі позначень німецької авіації, де:
- Go — скорочення від Gotha;
- 146 — номер конструкції, виділений для Gotha у системі Reichsluftfahrtministerium (RLM).
У переліку німецьких авіаційних позначень Go 146 класифікується як невеликий двомоторний транспортний літак, проєкт якого датований 1935 роком.
Літак не слід плутати з Gotha Go 145, широко відомим навчальним біпланом, або з пізнішими Go 242 і Go 244.
Розробник
Конструкцію Go 146 створила Gothaer Waggonfabrik, а головним конструктором був інженер Альберт Калькерт.
Калькерт був одним із ключових конструкторів Gotha в період відновлення німецького авіабудування у 1930-х роках. Під його керівництвом створювалися, зокрема, Go 145, Go 146, Go 147, Go 149 та Go 150.
Для самої Gotha Go 146 була однією з ранніх конструкцій нового покоління, розроблених після відновлення авіаційної діяльності компанії.
Передумови створення
На початку 1930-х років німецька авіаційна промисловість швидко переходила від легких спортивних та цивільних літаків до сучасніших машин із закритими кабінами, потужнішими двигунами та шасі, що прибиралося.
Одночасно Reichsluftfahrtministerium формувало вимоги до швидких багатофункціональних літаків, які могли виконувати роль:
- літака зв’язку;
- кур’єрського літака;
- службового пасажирського літака;
- легкого транспортного літака;
- літака для перевезення командного складу.
У межах цієї концепції свої машини пропонували кілька німецьких виробників. Серед конкурентів Go 146 згадуються Ago Ao 192 Kurier та Siebel Fh 104 Hallore.
Концепція літака
Go 146 проєктувався як відносно швидкий двомоторний літак невеликої місткості.
За схемою це був:
- двомоторний;
- одномісний або двомісний за різними описами конфігурації екіпажу;
- низькоплан;
- вільнонесучий моноплан;
- із закритою кабіною;
- із хвостовим колесом;
- із механізованим шасі, що прибиралося;
- із традиційним хвостовим оперенням.
Основні стійки шасі прибиралися у мотогондоли. Така схема була характерною для швидкісних літаків того періоду, оскільки дозволяла зменшити аеродинамічний опір у польоті.
Конструкція
Перші прототипи мали змішану конструкцію з використанням легких сплавів і деревини.
Фюзеляж мав прямокутний поперечний переріз і значною мірою виконувався з легких сплавів. Крило мало дерев’яну конструкцію та невелике поперечне V.
Хвостове оперення було традиційної схеми.
Така конструкція була компромісом між масою, технологічністю та можливостями промисловості середини 1930-х років.
Фюзеляж і кабіна
Однією з характерних особливостей Go 146 було розділення кабіни пілота та пасажирського салону.
Пасажирська частина була розрахована приблизно на трьох пасажирів у цивільній конфігурації. В окремих описах зазначається можливість перевезення двох пасажирів із парашутами або трьох без них; додаткове місце могло використовуватися залежно від складу обладнання та екіпажу.
Пізніші машини отримали дещо ширший фюзеляж.
Саме тіснота салону стала однією з причин, через які Go 146 поступився Siebel Fh 104 у фінальній оцінці.
Крило
Go 146 мав низькорозташоване вільнонесуче крило.
Крило було досить компактним для літака такого призначення та мало невелике поперечне V.
Під крилом розміщувалися дві двигунові гондоли, у яких також знаходилися основні стійки шасі.
У пізнішій версії конструкції площу крила збільшили, а паливні баки інтегрували в конструкцію літака.
Шасі
Go 146 отримав колісне шасі з хвостовим колесом.
Основні опори прибиралися назад/усередину в мотогондоли, де після прибирання закривалися відповідні ніші.
Перші прототипи мали дещо іншу конструкцію основних стійок — у джерелах згадується вилкоподібне (fork-type) шасі, тоді як пізніші серійні/передсерійні машини отримали одностійкову схему.
Силова установка
Перші два прототипи Go 146 V-1 і V-2 використовували два радіальні двигуни Argus As 10C.
Кожен двигун розвивав приблизно 240 к.с.
Надалі основним двигуном для Go 146 став Hirth HM 508E.
Це був:
- восьмициліндровий;
- рядний;
- повітряного охолодження;
- перевернутий V-подібний двигун;
- потужністю приблизно 240 к.с.
Таким чином, загальна номінальна потужність силової установки становила близько 480 к.с.
Повітряні гвинти
На Go 146 використовувалися дволопатеві дерев’яні повітряні гвинти.
На пізніших літаках застосовувалися гвинти з можливістю зміни кроку. Це підвищувало ефективність силової установки в різних режимах польоту.
Прототипи
Історія Go 146 включала декілька прототипів та передсерійних машин.
Першими були:
- Go 146 V-1;
- Go 146 V-2.
Їх випробування відбувалися 1936 року.
Для них використовувалися двигуни Argus As 10C, а конструкція відрізнялася від пізніших машин.
Після подальшого доопрацювання з’явилася Go 146 V-3, яка одночасно стала першим зразком нульової серії. Її перший політ відбувся 28 серпня 1937 року, реєстраційний номер — D-ICDY.
Після V-3 були виготовлені V-4, V-5, V-6 та V-7.
За даними німецьких джерел, RLM замовило ще чотири машини, які отримали позначення V-4–V-7 і були побудовані до січня 1938 року. Загалом це дає сім побудованих літаків.
Реєстраційні номери
Для перших машин джерела наводять цивільні реєстрації:
- D-IFSZ — Go 146 V-1;
- D-ILPC — Go 146 V-2;
- D-ICDY — Go 146 V-3.
Перші два прототипи випробовувалися 1936 року, а V-3 здійснила перший політ у серпні 1937 року після конструктивного доопрацювання.
Випробування
Go 146 демонстрував характеристики, які відповідали вимогам до швидкісного кур’єрського літака.
Його максимальна швидкість становила приблизно 335 км/год, а крейсерська — близько 305 км/год.
Для літака такого класу середини 1930-х років це була цілком конкурентоспроможна швидкість.
Проте конкурс оцінював не тільки льотні характеристики.
Важливими були:
- місткість;
- зручність салону;
- експлуатаційні характеристики;
- технологічність;
- відповідність військовим вимогам;
- можливість використання як службового літака.
У підсумку Go 146 не отримав замовлення на масове виробництво.
Конкурс із Siebel Fh 104
Головним конкурентом Go 146 став Siebel Fh 104 Hallore.
Обидва літаки належали до одного класу невеликих двомоторних швидкісних машин.
Go 146 мав хороші швидкісні характеристики, однак у фінальній оцінці його пасажирська кабіна була визнана занадто тісною порівняно із Siebel Fh 104.
Саме Fh 104 Hallore був обраний переможцем конкурсу.
Причини відсутності серійного виробництва
Головною причиною невдачі Go 146 була не відсутність працездатності конструкції, а програш у конкурсі та відсутність достатнього замовлення.
Після вибору Siebel Fh 104 Gotha не змогла залучити достатньо інших замовників.
Тому Go 146 залишився малосерійною машиною.
Саме тому деякі сучасні англомовні довідники називають його prototype utility aircraft, хоча фактично було виготовлено більше ніж два експериментальних прототипи.
Виробнича серія
Тут існує помітна розбіжність між джерелами.
Англомовні довідкові бази часто вказують приблизно чотири машини.
Натомість німецькі джерела наводять конкретну послідовність V-1–V-7, тобто сім побудованих літаків. Німецькі довідкові матеріали також вказують 2 прототипи + 5 серійних машин, що разом дає сім екземплярів.
З огляду на конкретні позначення V-1–V-7, цифра сім є найбільш детально підтвердженою німецькими джерелами. Водночас у довідковій літературі трапляються й нижчі оцінки.
Go 146 V-1 і V-2
Перші дві машини були найбільш ранньою конфігурацією.
Їх характеризували:
- двигуни Argus As 10C;
- змішана конструкція;
- дерев’яне крило;
- металевий фюзеляж;
- окремі кабіни;
- хвостове колесо;
- основні стійки шасі в мотогондолах.
Після випробувань конструкцію доопрацювали.
Go 146 V-3
V-3 стала важливим етапом розвитку конструкції.
На ній:
- застосували Hirth HM 508E;
- доопрацювали фюзеляж;
- збільшили крило;
- розширили кабіну;
- змінили конструкцію шасі;
- удосконалили паливну систему.
Саме ця версія стала основою для наступних машин V-4–V-7.
Застосування у Німеччині
Після того як Go 146 не був обраний для масового постачання, частина побудованих машин все ж використовувалася в Німеччині.
З початком Другої світової війни Go 146 застосовувалися як літаки зв’язку та службові транспортні літаки.
За наявними даними, усі сім побудованих Go 146 із початком війни використовувалися як Verbindungs- und Stabsreiseflugzeuge — літаки зв’язку та перевезення штабного/командного персоналу.
Таким чином, хоча Go 146 не став стандартним військовим літаком Люфтваффе, його конструкція все ж отримала практичне застосування.
Військове призначення
Go 146 спочатку не був бойовим літаком.
Його передбачувані військові функції включали:
- перевезення офіцерів;
- зв’язок між штабами;
- кур’єрські польоти;
- транспортування невеликої кількості персоналу;
- службові перельоти.
Озброєння не передбачалося.
У цьому сенсі Go 146 належав до тієї категорії німецьких літаків, які могли мати військове застосування без перетворення на бойову машину.
Озброєння
Штатного озброєння Go 146 не мав.
У доступних технічних описах озброєння не зазначається.
Його призначення було транспортним, пасажирським та зв’язковим, а не винищувальним, розвідувальним чи бомбардувальним.
Льотні характеристики
Для пізньої конфігурації з двигунами Hirth HM 508E джерела наводять:
- максимальну швидкість — 335 км/год;
- крейсерську швидкість — 305 км/год;
- практичну стелю — приблизно 5000 м;
- дальність — близько 1000 км;
- швидкопідйомність — приблизно 7,5 м/с у частині довідників.
Інше джерело наводить наближене значення набору висоти 305 м/хв, тому конкретне значення залежить від методики вимірювання та конфігурації літака.
Технічні характеристики
| Параметр | Gotha Go 146 |
|---|---|
| Тип | легкий двомоторний транспортний/кур’єрський літак |
| Країна | Німеччина |
| Виробник | Gothaer Waggonfabrik |
| Конструктор | Альберт Калькерт |
| Перший політ | 1936 |
| Кількість | 7 за німецькими джерелами; у частині англомовних довідників — близько 4 |
| Силова установка | 2 × Hirth HM 508E |
| Потужність одного двигуна | 240 к.с. |
| Сумарна потужність | 480 к.с. |
| Довжина | 9,45 м |
| Розмах крила | 12,40 м |
| Висота | 2,70 м |
| Площа крила | 21,7 м² |
| Екіпаж | 1 пілот у пізній конфігурації |
| Пасажири | до 3–4 залежно від конфігурації |
| Максимальна швидкість | 335 км/год |
| Крейсерська швидкість | 305 км/год |
| Дальність | близько 1000 км |
| Практична стеля | близько 5000 м |
| Озброєння | відсутнє |
Основні габаритні та льотні дані наведені в німецьких і англомовних довідкових джерелах; окремі значення можуть відрізнятися залежно від модифікації та способу вимірювання.
Маса
Для пізньої конфігурації довідники наводять:
- масу порожнього літака — близько 1520 кг;
- нормальну/максимальну злітну масу — близько 2200 кг.
Однак одне з джерел наводить для завантаженої машини значення 2950 кг, що істотно відрізняється від більш поширеної цифри 2200 кг. Це, ймовірно, пов’язано з різними варіантами визначення максимальної маси або з використанням даних для іншої конфігурації.
Тому для енциклопедичного опису доцільно наводити 1520/2200 кг як найбільш поширену пару характеристик і окремо зазначати наявність альтернативного значення в частині джерел.
Геометричні характеристики
Основні розміри пізнього Go 146:
- довжина — 9,45 м;
- розмах — 12,40 м;
- висота — 2,70 м;
- площа крила — 21,7 м²;
- видовження крила — приблизно 7,1.
Порівняння з Siebel Fh 104
Go 146 і Fh 104 були близькими за призначенням.
| Характеристика | Gotha Go 146 | Siebel Fh 104 |
|---|---|---|
| Клас | легкий двомоторний літак | легкий двомоторний літак |
| Призначення | зв’язок, транспорт, кур’єрські польоти | зв’язок, транспорт |
| Конструкція | низькоплан | низькоплан |
| Двигуни | Hirth HM 508E | різні конфігурації, зокрема Argus |
| Максимальна швидкість Go 146 | 335 км/год | близька за класом |
| Результат конкурсу | не обраний | переможець |
| Серійність | дуже мала | серійне виробництво |
Основною перевагою Fh 104 у фінальній оцінці стала, серед іншого, більш придатна для практичної експлуатації кабіна.
Порівняння з Ago Ao 192
Ще одним конкурентом був Ago Ao 192 Kurier.
Це також був двомоторний легкий літак, орієнтований на цивільне та військове використання.
Таким чином, Go 146 був частиною ширшої тенденції німецької авіаційної промисловості середини 1930-х років до створення компактних двомоторних літаків зв’язку та службового транспорту.
Місце в історії Gotha
Go 146 займає проміжне місце в історії Gotha.
Компанія була відома ще з часів Першої світової війни своїми великими бомбардувальниками, але після війни авіаційна діяльність була обмежена.
Після відновлення німецького авіабудування на початку 1930-х Gotha почала створювати нове покоління літаків.
Серед них:
- Go 145 — навчальний біплан;
- Go 146 — двомоторний транспортний/кур’єрський літак;
- Go 147 — експериментальний літак без хвостового оперення;
- Go 149 — навчальний літак;
- Go 150 — легкий двомоторний спортивний літак;
- пізніше Go 242 — транспортний планер;
- Go 244 — моторизований варіант Go 242.
Значення Go 146 для подальшого розвитку Gotha
Безпосереднім технічним попередником Go 146 у лінійці Gotha він не був для Go 242, оскільки останній мав зовсім інше призначення та конструктивну концепцію.
Однак Go 146 демонстрував здатність Gotha створювати сучасні для середини 1930-х років двомоторні машини з:
- закритою кабіною;
- металевим фюзеляжем;
- шасі, що прибирається;
- високою для класу швидкістю;
- сучасними авіаційними двигунами.
Експонування та збережені літаки
Go 146 був дуже малосерійним літаком, тому до нашого часу не відомо про збережений у музеї повноцінний екземпляр.
Це відрізняє його від деяких інших німецьких літаків того періоду, представлених у сучасних музейних колекціях.
Через невелику кількість побудованих машин та їхнє службове використання під час війни Go 146 практично зник із авіаційної історії як фізичний об’єкт.
Фотографії та креслення
Зображення Go 146 збереглися переважно у вигляді історичних фотографій, тривимірних профілів і креслень.
Архівні матеріали демонструють характерний для машини силует:
- низьке крило;
- дві компактні мотогондоли;
- хвостове колесо;
- обтічний фюзеляж;
- традиційне хвостове оперення;
- закриту пасажирську кабіну.
Детальні історичні матеріали та креслення Go 146 опубліковані в авіаційних довідниках та архівах.
Оцінка конструкції
Go 146 був типовим представником переходу від легких довоєнних туристичних літаків до більш сучасних швидкісних службових машин.
Його конструкція поєднувала:
- невеликі розміри;
- два двигуни;
- відносно високу швидкість;
- шасі, що прибирається;
- закритий салон;
- можливість використання у військовій ролі.
При цьому літак не мав тієї універсальності, яка могла б виправдати масове виробництво за відсутності основного замовлення.
Чому Go 146 залишився маловідомим
Історична роль Go 146 значною мірою визначається саме його невдачею як серійного літака.
Він був достатньо сучасним і швидким, однак:
- програв конкуренцію Siebel Fh 104;
- мав тісну кабіну;
- не отримав значного цивільного ринку;
- не отримав великого військового замовлення;
- був виготовлений у дуже невеликій кількості.
У результаті Go 146 залишився малим епізодом у розвитку німецької довоєнної авіації.
Подальша доля
Після програшу конкурсу побудовані Go 146 не були негайно списані.
Вони продовжували використовуватися для випробувань і службових польотів.
З початком Другої світової війни їх залучили до завдань зв’язку та перевезення штабного персоналу.
Таким чином, хоча Go 146 не став стандартним типом Люфтваффе, окремі літаки все ж виконували військові завдання.
Хронологія
1935 — Gotha розпочинає розробку двомоторного легкого транспортно-кур’єрського літака Go 146 під керівництвом Альберта Калькерта.
1936 — перші два прототипи V-1 і V-2 проходять випробування; відбувається перший політ Go 146.
28 серпня 1937 — Go 146 V-3 здійснює перший політ.
1937–1938 — будуються V-4–V-7.
1937–1938 — Go 146 бере участь у конкурсі на швидкісний службовий/кур’єрський літак, але поступається Siebel Fh 104 Hallore.
1939 — з початком Другої світової війни побудовані машини використовуються для зв’язку та штабних перевезень.
Джерела та література
Основу відомостей про Go 146 становлять німецькі та англомовні авіаційні довідники, архівні матеріали й спеціалізована історична література.
Серед найважливіших джерел, які цитуються у сучасних довідниках:
- Michael J. H. Taylor — Jane’s Encyclopedia of Aviation;
- Andreas Metzmacher — Gotha Aircraft 1913–1954: From the London Bomber to the Flying Wing Jet Fighter;
- Heinz J. Nowarra — Die deutsche Luftrüstung 1933–1945;
- архівний матеріал журналу Flight, At the Brussels Show, 3 червня 1937 року;
- німецькі авіаційні архіви та довідники.
Gotha Go 146 був компактним двомоторним німецьким літаком середини 1930-х років, створеним Gothaer Waggonfabrik як швидкісний цивільний, кур’єрський і військово-зв’язковий літак. Він мав сучасну для свого часу схему низькоплана, шасі, що прибиралося, два двигуни потужністю приблизно по 240 к.с., максимальну швидкість близько 335 км/год та дальність близько 1000 км.
Попри цілком конкурентоспроможні характеристики, Go 146 програв конкурс Siebel Fh 104 Hallore, головним чином через практичні недоліки, зокрема тіснішу кабіну. Через відсутність великого замовлення Gotha не розгорнула його масове виробництво. За детальними німецькими даними, було побудовано сім машин — V-1–V-7; після початку війни вони використовувалися переважно для зв’язку та штабних перевезень.
У контексті історії німецької авіації Go 146 цікавий насамперед як малосерійний приклад переходу Gotha до сучасних двомоторних монопланів із шасі, що прибирається, а також як один із конкурентних проєктів, що передували появі значно відоміших німецьких службових і транспортних літаків.