Ya-Ali — це безпілотна крилата ракета, яка була розроблена Іраном. Вперше її було презентовано 11 травня 2014. Ця ракета відрізняється від наземних крилатих ракет (GLCM), оскільки є повітряно-запускною (ALCM) і запускається з літаків, що дозволяє їй мати більший радіус дії.
Основні характеристики ракети Ya-Ali:
- Двигун та дальність: Ракета має впускну систему для турбожетоного двигуна, ймовірно, Toloue-4 або варіанти Toloue 10 або Toloue 13, які використовуються в іранських протикорабельних ракетах. Очікувана дальність ракети становить близько 700 км.
- Можливість запуску: Спочатку ракета могла бути запущена тільки з літаків типу Mirage, однак вже у лютому 2015 року іранський заступник міністра оборони Мохаммад Есламі оголосив, що тепер ракета може бути запущена з будь-якого літака, що є на озброєнні Ірану.
- Назва: Ракета отримала назву на честь Імама Алі, що є релігійним зверненням в шиїтській традиції, яке використовується для заклику до божественної допомоги.
У порівнянні з ракетами, які використовують хусити (наприклад, Quds 1), Ya-Ali є більш далекобійною завдяки своїй здатності бути випущеною з літаків, що дає їй більше кінетичної та потенційної енергії при запуску. Наприклад, Quds 1 використовувалася хуситами для атак на Міжнародний аеропорт Абха в Саудівській Аравії 12 червня 2019 року, що знаходиться менше ніж за 200 км від йеменського кордону. Однак Ya-Ali може здійснювати атаки на значно більші відстані, що робить її більш потужною в порівнянні з ракетами, запущеними з землі.
У вересні 2019 року з’явилися повідомлення про те, що атаки на нафтові об’єкти в Саудівській Аравії, зокрема на Абкайк 14 вересня, могли бути здійснені за допомогою крилатих ракет, запущених з Іраку або Ірану, а не з Ємену, як стверджували хусити. Траєкторії ударів показали, що ракети, ймовірно, були запущені з заходу-северо-заходу, що відповідає можливому запуску з Ірану або Іраку, і викликало підозри щодо участі іранських технологій у цих атаках.
Ракета Ya-Ali є важливою частиною іранської ракетної програми і важливим елементом у геополітиці Близького Сходу, надаючи Ірану можливість здійснювати дальнобійні атаки.