Спас-Клепики — місто в Рязанській області Російської Федерації, адміністративний центр Клепиковського району (муніципального округу). Розташоване в центральній частині Мещерської низовини на річках Пра та Совка, приблизно за 67 км на північний схід від Рязані. Місто є історичним торговельно-ремісничим центром Мещери, відоме як місце навчання поета Сергія Єсеніна та як один із головних населених пунктів Мещерського національного парку.
Географічне положення
Спас-Клепики розташований у центральній частині Мещерської низовини — великої заболоченої рівнини, що простягається між басейнами Оки та Клязьми. Місто лежить на річці Совка поблизу її впадіння в річку Пра — ліву притоку Оки.
Висота місцевості становить близько 120 м над рівнем моря. Навколо міста переважають соснові ліси, болота, численні озера та торфовища, характерні для природного регіону Мещери.
Клімат — помірно континентальний:
- середня температура січня — близько –10 °C;
- середня температура липня — +19 °C;
- середньорічна кількість опадів — приблизно 550–650 мм.
Назва
Первісно поселення мало назву Клепиково.
Існує кілька версій походження назви:
- від староруського слова «клепик» — невеликий ніж для чищення риби;
- від прізвища або прізвиська одного з перших поселенців.
Після спорудження храму Преображення Господнього село почали називати Спаське. На початку XX століття обидві назви об’єдналися в сучасну форму — Спас-Клепики.
Історія
Поселення відоме щонайменше з XVI століття. Воно виникло на старовинному Касимовському тракті, який з’єднував Рязань із Володимиром та Касимовом.
У XVII столітті село стало помітним торговим центром Мещери. Тут діяли ярмарки, розвивалися кустарні ремесла, льонарство та ткацтво.
У XVIII столітті село належало московському купцеві першої гільдії Миколі Рюміну, а згодом перейшло до державної скарбниці.
У XIX столітті швидко розвивалися:
- виробництво вати;
- виробництво паклі;
- текстильне виробництво;
- торгівля лісом і торфом.
Наприкінці XIX — на початку XX століття значний поштовх розвитку дала вузькоколійна залізниця Рязань — Володимир.
1 липня 1918 року в місті відбулося антибільшовицьке селянське повстання, під час якого було вбито кількох представників губернської надзвичайної комісії.
У 1920 році Спас-Клепики отримав статус міста.
У 1921–1924 роках був центром Спас-Клепиковського повіту.
У 1999 році після пожежі було остаточно демонтовано вузькоколійну залізницю та дерев’яний міст через річку Пра.
Адміністративний статус
Спас-Клепики є адміністративним центром Клепиковського району (муніципального округу) Рязанської області.
Місто входить до Центрального федерального округу Російської Федерації.
Населення
Чисельність населення змінювалася таким чином:
- 1859 рік — 458 осіб;
- 1897 рік — 1327 осіб;
- 1926 рік — 2321 особа;
- 1959 рік — майже 5 тис. осіб;
- 1979 рік — понад 7 тис. осіб;
- 1989 рік — 7209 осіб;
- 2002 рік — 6153 особи;
- 2010 рік — 5916 осіб;
- перепис 2021 року — 4743 особи;
- оцінка на початок 2024 року — близько 4,5 тис. жителів.
Після розпаду СРСР місто переживає стале скорочення чисельності населення через економічні зміни та міграцію молоді до більших міст.
Економіка
Традиційними галузями економіки є:
- текстильна промисловість;
- трикотажне виробництво;
- швейна промисловість;
- виробництво взуття;
- виготовлення сантехнічних шлангів;
- деревообробка;
- торфодобувна промисловість;
- виробництво пластикових конструкцій.
Раніше одним із найбільших підприємств була ватна фабрика, яка нині припинила діяльність.
У місті також працює філія машинобудівного підприємства «Тяжпресмаш».
Транспорт
Через місто проходять автомобільні дороги регіонального значення, що сполучають його з Рязанню, Касимовом, Тумою та іншими населеними пунктами.
До 1999 року діяла вузькоколійна залізниця Рязань — Володимир.
Найближча діюча залізнична станція розташована в селищі Тума приблизно за 25 км від міста.
Регулярне автобусне сполучення забезпечує зв’язок із Рязанню та сусідніми районами.
Освіта
У Спас-Клепиках працюють:
- загальноосвітні школи;
- дитячі садки;
- дитяча школа мистецтв;
- професійні освітні заклади;
- бібліотеки.
Особливе місце посідає Спас-Клепиківська школа, де у 1909–1912 роках навчався майбутній поет Сергій Єсенін. Сьогодні вона входить до структури Державного музею-заповідника Сергія Єсеніна.
Культура
У місті функціонують:
- районний будинок культури;
- бібліотеки;
- краєзнавчі музеї;
- дитячі творчі колективи;
- спортивні установи.
Найвідомішим культурним об’єктом є музей «Школа грамоти», присвячений навчанню Сергія Єсеніна та історії народної освіти Мещери. Тут також представлено матеріали про місцеві ярмарки, ткацькі промисли та побут населення кінця XIX — початку XX століття.
Пам’ятки
Основні історичні та культурні пам’ятки:
- музей «Школа грамоти»;
- будівлі колишніх торгових рядів XIX століття;
- історичний центр міста;
- храми Спасо-Преображенської парафії;
- пам’ятники Сергію Єсеніну та учасникам Другої світової війни.
Околиці міста входять до природного комплексу Мещери та приваблюють туристів мальовничими лісами, озерами й болотами.
Туризм
Спас-Клепики є одним із центрів екологічного туризму Рязанської області.
Популярні напрямки:
- маршрути Мещерським національним парком;
- сплави річкою Пра;
- велосипедні маршрути;
- рибальство;
- збирання грибів і ягід;
- екскурсії місцями, пов’язаними із Сергієм Єсеніним.
Завдяки природним ландшафтам місто є популярною відправною точкою для подорожей Мещерською низовиною.
Відомі особистості
Зі Спас-Клепиками пов’язані:
- Сергій Єсенін — російський поет, який навчався в місцевій церковно-вчительській школі у 1909–1912 роках.
- Сергій Любавін — музикант, фронтмен гурту «Кувалда».
Сучасний стан
Сьогодні Спас-Клепики — невелике районне місто, економіка якого базується на переробній промисловості, сфері послуг, лісовому господарстві та туризмі. Попри скорочення населення, місто зберігає адміністративне значення для Клепиковського району та залишається важливим культурним і туристичним центром Мещерського краю.