Сьома московсько-тверська війна відбулася в 1431-1433 роках і стала останньою великою конфронтацією між Московським і Тверським князівствами. Ця війна стала результатом тривалих політичних та династичних суперечок, які загострилися після загибелі Дмитра Шемяки, тверського князя.
Після попередніх конфліктів Твер залишалася ослабленою, але новий московський князь Василь II намагався розширити свої території, заважаючи Твері відновити свою незалежність.
Після смерті Дмитра Шемяки Твер була без ясного лідера, що сприяло конфлікту за вплив на регіон.
У 1431 році почалися сутички між московськими і тверськими військами. Твер, сподіваючись на підтримку від Литви та інших сусідів, намагалася зібрати військові сили.
Конфлікт охопив кілька важливих битв, в яких московські війська під проводом Василя II зазнали спочатку поразки, але згодом змогли відновити контроль над ситуацією.
У 1433 році Твер була змушена визнати верховенство Москви після ряду невдалих спроб протистояти московському натиску.
Війна закінчилася остаточною перемогою Московії, що дозволило їй зміцнити свою владу в регіоні.
Твер втратила свою автономію і фактично перетворилася на васала Москви, що призвело до її політичного і економічного занепаду.