Садиба Петровське‑Алабіно (рос. Петровское-Алабино, англ. Petrovskoye‑Alabino) — історичний архітектурний ансамбль XVIII століття в стилі класицизму, розташований у селі Петровське (мікрорайон Княжищево / Алабино) Наро‑Фомінського міського округу Московської області . Це був один із розкішних підмосковних маєтків пізнього класицизму, який сьогодні перебуває у занедбаному стані, представляючи романтичні руїни, що приваблюють істориків і туристів.
Географія та розташування
Садиба розташована приблизно 50 км на південний‑захід від Москви, неподалік від села Алабино, на річці Десна — лівій притоці річки Нара. Поруч проходить траса на Київ, що забезпечує доступ до місця.
Історія
Історія маєтку бере початок з початку XVII століття, коли землі, на яких пізніше виник Петровське, належали Пафнутьєво‑Боровському монастирю.
- У 1706 році село Княжищево було пожалуване царем Петром I своєму вице‑канцлеру Петру Павловичу Шафірову, який побудував перші дерев’яні споруди, зокрема палац і церкву святителя Петра Митрополита Московського.
- У 1740‑х роках маєток придбала родина Демидових, зокрема Никіта Акінфієвич Демидов, який у 1776–1780 роках за традиціями класицизму збудував новий цегляний палац. Ймовірно, проект належав Матвію Казакову або його наставнику Василю Баженову.
- Палац складався з октагонального центрального блоку з куполом, оточеного чотирма симетричними двоповерховими флігелями, формуючи парадний двір (cour d’honneur). По діагоналях розташовувався ландшафтний парк із скульптурами, який частково зник з часом.
- У середині XIX століття садиба перейшла до князів Мещерських, які володіли нею до Російської революції 1917 року.
Після революції садиба використовувалася як лікарня, проте в 1930‑х роках втратила дах і внутрішні перекриття; будівлі та парк занепали. Під час Другої світової війни ансамбль зазнав додаткових руйнувань, а в повоєнні десятиліття частково розбирався на будівельні матеріали.
Архітектура
Садиба побудована в стилі російського класицизму, що відображає ідеали симетрії, гармонії та античної естетики:
- Центральний блок палацу — октагональний, з куполом над круглою центральною залою; великі лоджії з колонами тосканського ордеру на фасадах.
- Чотири флігелі формували парадний двір з симетричними пропорціями.
- На вході до подвір’я стояли дві обеліски, що збереглися до сьогодні.
- У ансамблі була церква святителя Петра Митрополита та господарські споруди, більшість з яких нині втрачено або сильно пошкоджено.
Стан та охорона
На початку XXI століття садиба перебуває у руйнованому стані:
- Відсутні дах і внутрішні перекриття.
- Фасади частково зруйновані.
- Парк практично зник.
- Парадний двір, обеліски та залишки флігелів нагадують про колишню велич ансамблю.