Софріне (рос. Софрино) — селище міського типу в Московській області Російської Федерації, розташоване в Пушкінському міському окрузі приблизно за 30 км на північний схід від Москви. Населений пункт є одним із найбільших промислових центрів округу, важливим транспортним вузлом Ярославського напрямку Московської залізниці та відомий насамперед підприємством з виробництва церковного начиння для Російської православної церкви.
Географічне положення
Селище розташоване на північному сході Московської області, на річці Талиця та її правій притоці Махорці. Відстань до Московської кільцевої автомобільної дороги (МКАД) становить близько 30 км, до міста Пушкіно — близько 16 км.
Площа території — приблизно 880 га. Через Софріне проходить Ярославський напрямок Московської залізниці, що забезпечує регулярне сполучення з Москвою, Сергієвим Посадом, Олександровом та іншими містами Центральної Росії.
Назва
Первісною назвою поселення було Сафарино, що походила від прізвища перших власників — купців Сафаріних (Сафариних), які належали до заможних сурозьких (кримських) торговців. Протягом XVII–XVIII століть назва поступово змінювалася через форми Сафарино, Сафорино, Софорино, поки не набула сучасного вигляду — Софріно.
Історія
Історія поселення простежується щонайменше з першої половини XVII століття. У писцових книгах 1631–1633 років воно згадується під назвою Сафарино.
Наприкінці XVII століття село перейшло у володіння боярина Федора Салтикова. Пізніше маєтком володів генерал-прокурор Російської імперії Павло Ягужинський та його спадкоємці.
У 1691 році була споруджена кам’яна церква Смоленської ікони Божої Матері, яка є однією з найстаріших архітектурних пам’яток місцевості.
У XIX столітті розвиток села значно прискорився після будівництва Ярославської залізниці та відкриття станції Софріно.
У радянський період населений пункт перетворився на великий промисловий центр. У 1958 році він отримав статус робітничого селища. У 1949 році тут почали працювати майстерні з виготовлення церковного начиння, які згодом стали найбільшим спеціалізованим підприємством Російської православної церкви.
У 2025 році адміністративний статус було змінено: робітниче селище офіційно стало селищем міського типу.
Адміністративний статус
Софріне входить до складу Пушкінського міського округу Московської області. До адміністративної реформи належало до Пушкінського району.
Населення
Чисельність населення протягом другої половини XX століття швидко зростала завдяки розвитку промисловості та транспортної інфраструктури.
Основні демографічні показники:
- 1959 рік — близько 6,7 тис. осіб;
- 1989 рік — майже 11,9 тис. осіб;
- 2002 рік — понад 15 тис. осіб;
- 2010 рік — близько 15,8 тис. осіб;
- 2023 рік — приблизно 15 тис. жителів.
Економіка
Софріне є одним із головних промислових центрів Пушкінського округу.
Основні галузі:
- машинобудування;
- виробництво будівельних матеріалів;
- транспортна інфраструктура;
- комунальне господарство;
- виробництво церковного начиння.
Особливо відомим є Художньо-виробниче підприємство «Софріно» Російської православної церкви, яке виготовляє:
- ікони;
- церковний посуд;
- свічники;
- панікадила;
- напрестольні хрести;
- літургійний одяг;
- меблі для храмів;
- ювелірні вироби церковного призначення.
Підприємство є одним із найбільших виробників такої продукції у світі.
Загальний обсяг виробленої продукції та наданих послуг у Софріні становить значну частину економіки Пушкінського міського округу.
Транспорт
Через Софріне проходить Ярославська залізнична магістраль.
Основні транспортні об’єкти:
- залізнична станція Софріно;
- платформа «43 км»;
- технічна станція Софріно II;
- платформа «Селище Дальній».
Автомобільне сполучення здійснюється через Ярославське шосе (федеральну трасу М-8 «Холмогори»), що забезпечує швидкий доступ до Москви та інших міст області.
Освіта
У селищі функціонують:
- загальноосвітні школи;
- дитячі садки;
- дитяча музична школа;
- центри дитячої творчості;
- спортивні заклади.
Комунальна інфраструктура
У Софріні працюють одні з найбільших очисних споруд Пушкінського округу продуктивністю близько 20 тис. м³ на добу. Вони обслуговують не лише саме селище, а й низку сусідніх населених пунктів.
Також тут розташований великий енергетичний вузол Московської енергосистеми — підстанція «Ново-Софріно» напругою 220/110/10 кВ.
Культура
У Софріні діють:
- будинки культури;
- бібліотеки;
- музична школа;
- спортивні клуби;
- культурно-дозвіллєві центри.
Значний вплив на культурне життя має підприємство Російської православної церкви, яке підтримує мистецькі та ремісничі традиції церковного декоративно-ужиткового мистецтва.
Пам’ятки
Найважливішими історико-культурними об’єктами є:
- Церква Смоленської ікони Божої Матері (1691 рік) — пам’ятка московського бароко.
- Художньо-виробниче підприємство «Софріно».
- Храм преподобного Серафима Саровського при підприємстві.
- Історична будівля залізничної станції Софріно, спорудження якої пов’язують із творчою школою архітектора Олексія Щусєва.
Релігійне значення
Софріне є одним із найважливіших центрів виробництва предметів православного культу в Росії. Продукція місцевого підприємства використовується в тисячах православних храмів як у Росії, так і за її межами. Тут виготовляють широкий спектр літургійного обладнання, церковних меблів, ювелірних виробів та богослужбового текстилю.
Сучасний стан
Нині Софріне є сучасним промисловим передмістям Москви, що поєднує виробничий потенціал, розвинену транспортну інфраструктуру та житлову забудову. Значна частина працездатного населення працює як на місцевих підприємствах, так і в Москві, користуючись зручним залізничним сполученням. Водночас селище зберігає історичну забудову та культові споруди XVII–XIX століть, які є важливою складовою його культурної спадщини.