Су‑15 (за класифікацією НАТО — Flagon) — радянський одномісний перехоплювач (interceptor), розроблений Конструкторським бюро «Сухий» у 1960-х роках для Повітряно‑космічних сил ППО СРСР (ПВО). Мета створення — заміна застарілих перехоплювачів серій Су‑9 і Су‑11, посилення здатності реагувати на швидкісні стратегічні літаки‑бомбардувальники і літаки‑розвідники безпосередньо над територією Радянського Союзу, у тому числі на великих висотах.
Су‑15 став одним із основних перехоплювачів епохи Холодної війни, що стояв на чергуванні в системі повітряної оборони, використовуючи сучасні на той час засоби радіолокації, керовані ракети і високі льотні характеристики.
Історія й розробка
Проєктування почалося наприкінці 1950-х — на базі попередніх моделей Су‑9 / Су‑11.
Перше прототипне рішення — проект T‑58 (у різних модифікаціях) зі сторонніми входами повітря до двох турбореактивних двигунів, щоб звільнити ніс для потужного радара.
Перший політ прототипу відбувся у 1962 році.
Серійне виробництво і прийняття на озброєння відбулося приблизно в 1967–1969 роках.
Виробництво продовжувалося до кінця 1970‑х років, із різними варіантами‑модифікаціями. Загальна кількість літаків усіх модифікацій — близько 1 300 одиниць.
Конструкція та технології
Аеродинамічна схема: одномісний літак‑перехоплювач із двома турбореактивними двигунами, боковими впускними каналами повітря (“splitter plates”) замість центрального конуса, крило типу дельта / подвійна дельта у пізніших модифікаціях.
Ніс / радари: спочатку RP‑22 «Оріол‑Д» або подібні радари, в пізніших модифікаціях — удосконалений «Та́йфун‑М».
Системи керування: значна залежність від засобів командування з боку наземних станцій (GCI — ground control interception). У пізніших версіях Su‑15TM використовувалися канали зв’язку для передачі команд та автоматизовані системи SAU‑58.
Озброєння: керовані ракети повітря‑повітря, короткодіючі ракети, згодом — можливість підвішення гарматних контейнерів, тощо. Основні ракети — R‑8 / K‑8 (потім R‑98), короткі R‑60 (AA‑8 “Aphid”). Є гарматні контейнери UPK‑23‑250 з двоствольними гарматами GSh‑23L.
Варіанти (модифікації)
Деякі з основних модифікацій Су‑15:
Позначення: Су‑15 першої серії (Flagon‑A, Flagon‑B etc.)
Основні відмінності / призначення: ранні варіанти, базове крило, ранні двигуни, простіші радари.
Позначення: Су‑15М / Су‑15ТМ (Flagon‑F)
Основні відмінності / призначення: покращені двигуни (Tumansky R‑13‑300), модернізовані радари типа Taifun‑M, збільшений розмах крила / площа крила, краща авіоніка.
Позначення: Су‑15У / Су‑15УТ / Су‑15УМ
Основні відмінності / призначення: навчальні (двомісні або ослаблені у озброєнні) версії.
Технічні характеристики (Su‑15TM, типова пізня модифікація)
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 пілот |
| Довжина | ≈ 19,56 м |
| Розмах крила | ≈ 9,34 м |
| Висота | ≈ 4,84 м |
| Площа крила | ~ 36,6 м² |
| Порожня вага | ~ 10 874 кг |
| Злітна вага | ~ 17 194 кг / до ~ 17 900 кг |
| Двигуни | 2 × Турманський (Tumansky) R‑13‑300 з форсажем |
| Тяга двигунів | ≈ 40‑41 кН без форсажу / ≈ 65‑70 кН з форсажем |
| Максимальна швидкість | ~ 2 230 км/год (≈ Mach 2.1) |
| Практична стеля | ≈ 18 000‑18 500 м |
| Дальність польоту | бойова: ~ 1 300‑1 400 км; гранична: до ~ 1 780 км |
| Швидкість набору висоти | ≈ 228 м/с (≈ 45 000 фут/хв) |
Озброєння
Керовані ракети повітря‑повітря:
- R‑8 / K‑8 (пізніше — R‑98), з напівактивним радіолокаційним та інфрачервоним наведенням
- R‑60 (AA‑8 “Aphid”) — ближнього бою, з ІЧ-наведенням
Гармати / гарматні контейнери:
- UPK‑23‑250 — контейнери з двоствольними 23‑мм гарматами GSh‑23L
- У ранніх версіях — гармати могли бути відсутні
Додаткові підвіски:
- Зовнішні паливні баки, допоміжні танки, контейнери
Операційна історія та застосування
Су‑15 стояв на озброєнні радянської системи ППО, виконуючи завдання перехоплення стратегічних літаків, зокрема U‑2, B‑52 та інших.
Інциденти: одним із найбільш відомих випадків є збиття південнокорейського пасажирського Boeing 747 рейсу Korean Air Lines над Сахаліном у 1983 році, у якому фігурує Су‑15.
Зняття з озброєння: з середини 1980-х років почали поступово виводити з активної служби. До кінця радянської ери Су‑15 залишався одним із ключових літаків ППО.
Переваги й обмеження
Переваги:
- Висока швидкість на великих висотах
- Потужний радар і ракети середнього / великого радіуса дії
- Добра динаміка підйому
Обмеження:
- Слабкі маневрені якості на малій висоті
- Велика залежність від команд з землі (GCI)
- Вимогливість до аеродромів, висока швидкість посадки
Значення та спадщина
Су‑15 був ключовим літаком радянської ППО у період Холодної війни, а також одним із наймасовіших перехоплювачів СРСР.
Зразки Су‑15TM зберігаються в авіаційних музеях, зокрема в Україні — у Державному авіаційному музеї.
Технічні рішення Су‑15 (два двигуни, бокові впуски, великий радар, ракети середньої дальності) стали основою для наступних проєктів у сфері перехоплення та ППО.