Ракета П-500 “Базальт” була розроблена в ОКБ-52 на початку 1960-х років і призначена для боротьби з великими корабельними угрупованнями, включаючи авіаносні. Вона була розроблена для оснащення як підводних човнів, так і надводних кораблів. Основною метою цього комплексу було створення протикорабельної ракети з високою швидкістю та дальністю, здатної ефективно атакувати потужні військові кораблі супротивника.
Розробка ракети була розпочата згідно з Постановою РМ № 250-89 від 28 лютого 1963 року, а ескізний проект був завершений до грудня 1963 року. Перші льотно-конструкторські випробування ракети проходили з 1969 по 1970 роки. Офіційне прийняття ракети на озброєння відбулося в 1975 році для атомних підводних човнів проекту 675, а також для авіанесучих крейсерів типу “Київ” і “Слава”.
Ракета отримала позначення SS-N-12 “Sandbox” в західних країнах.
Конструкція та система управління
П-500 мала аеродинамічну і конструктивну подібність до попередньої ракети П-6, але з покращеними характеристиками: збільшена дальність стрільби, вища швидкість польоту (до 2,5 Мах), а також значно потужніша бойова частина. Для цього була розроблена підфюзеляжна система повітрозабірника, яка забезпечувала високі аеродинамічні характеристики при надзвукових швидкостях. Корпус ракети був виконаний з титанових сплавів, що дозволяло витримувати високе температурне навантаження.
Для управління ракетою була використана нова система управління “Аргон”, оснащена бортовою цифровою обчислювальною машиною (БЦВМ), а також новітні системи протиперешкодового захисту, які забезпечували високу ефективність навіть в умовах сильного радіоелектронного впливу супротивника. Ракета також була оснащена бортовою станцією радіоелектронної протидії для боротьби з ворожими системами ППО.
Характеристики
- Дальність дії: 550 км
- Швидкість польоту: 2-2.5 Мах
- Довжина ракети: 11.7 м
- Максимальний діаметр корпусу ракети: 0.88 м
- Розмах крил: 2.1 м
- Стартова вага: 4800 кг
- Вага бойової частини: 500 кг (можливо до 1000 кг у модифікаціях з ядерною бойовою частиною)
Запуск та застосування
Ракета “Базальт” запускалась як з підводних човнів, так і з надводних кораблів. Вона використовувала твердопаливні прискорювачі для виведення на маршову швидкість, після чого запускалась з пускових установок на кораблях, які мали спеціально розроблені пускові установки СМ-240 та СМ-241 для цих ракет. Залповий пуск ракети вважався ефективним методом, оскільки дозволяв обійти систему протиповітряної оборони супротивника.
Недоліки та удосконалення
Один із основних недоліків ракети “Базальт” був пов’язаний із запуском ракети в залп, що призводило до проблем з перезапуском маршових двигунів через вплив порохових газів від попереднього запуску. Однак, це було вирішено шляхом доопрацювання програмних засобів системи управління та забезпечення правильного порядку пуску ракет.
Системи цілевказівки
Для точної поразки цілі використовувалася система морської космічної розвідки та цілевказівки (МКРЦ), яка включала радари космічного спостереження та розвідки, що дозволяли точно визначати позиції кораблів супротивника, навіть якщо вони перебували за горизонтом.