Перейти до вмісту

Ракета S-3

    Ракета S-3 була французькою балістичною ракетою середньої дальності, розробленою для заміни попередньої ракети S-2 в складі стратегічних ракетних сил Франції. Вона була розроблена в кінці 60-х — на початку 70-х років в умовах геополітичної напруженості між США та СРСР, коли французькі сили ядерного стримування потребували оновлення для забезпечення стійкості до протиракетних систем супротивника.

    Основні характеристики і особливості ракети S-3:

    Технічні характеристики:

    • Дальність стрільби: 3700 км
    • КВО (кругове ймовірне відхилення): 0.7 км
    • Довжина (разом з бойовою частиною): 13.81 м
    • Діаметр корпуса (без стабілізаторів): 1.49 м
    • Діаметр по стабілізаторам: 2.62 м
    • Стартова маса: 25.75 т
    • Маса бойової частини (БЧ) та комплексу засобів прориву ПРО (КСП ПРО): 1 т
    • Потужність БЧ: 1.2 Мт (моноблочна термоядерна)
    • Тип палива маршових ступенів: тверде, сумішева
    • Час пуску з повної бойової готовності: 30 с
    • Апогей траєкторії ГЧ: 1000 км

    Структура ракети:

    • Двоступенева конструкція: перший і другий маршові ступені.
    • Перша ступінь: використовується спеціальна легка та жароміцна сталь, двигуни на твердому паливі забезпечують великий імпульс. Використовувалося чотири керуючі сопла для управління траєкторією на активній ділянці польоту.
    • Друга ступінь: корпус виготовлений з високоміцного органічного матеріалу (скловолокно). Управління вектором тяги здійснювалося за допомогою впорскування рідкого фреону в сопло.
    • Головний обтічник: використовувався для покриття термоядерної бойової частини, що зменшувало аеродинамічний опір і підвищувало стійкість до ПФЯВ.
    • Бойова частина (БЧ): термоядерний моноблок TN-61 з потужністю 1.2 Мт, з підвищеною стійкістю до ПФЯВ.

    Система управління:

    • Інерціальна система управління з високошвидкісними гіроскопами та БЦВМ, що забезпечує високу точність і стійкість до ПФЯВ.
    • Можливість стрільби по кількох заздалегідь визначених цілях, що розширювало бойові можливості комплексу.

    Модернізації:

    • Удосконалення ракети призвело до створення варіанту S-3D, який мав підвищену стійкість до ПФЯВ і покращені експлуатаційні характеристики.

    Виступи та історія служби:

    • Перші льотні випробування ракети S-3V відбулися в 1976 році, а перші навчально-бойові пуски в 1980 році.
    • Ракетний комплекс S-3 (а потім S-3D) залишався на бойовому чергуванні в французьких ВПС до середини 90-х років, після чого був виведений із експлуатації через старіння та розвиток нових стратегічних систем.