Київ шумів за парканом, змінював назви вулиць і людей, а буковий гай стояв осторонь, мов старий літописець. І якщо прислухатися, можна почути, як дерева шепочуть одне одному ці імена, з’єднуючи їх корінням під землею. Так утворюється ліс, де нічого не зникає остаточно, а кожне «він + вона» продовжує рости, навіть коли про нього вже ніхто не пам’ятає.
Буковий гай | Київ, Ботанічний сад імені Гришка
