Особливо дивними були синюваті гриби біля старого млина. Вони світилися після дощу і повільно повертали свої капелюшки в бік будинків, де люди бачили сни. Ніхто не знав, чи вони слухають ті сни, чи самі їх вигадують. Але кожного разу після їхньої появи хтось у селі згадував подію, що сталася багато десятиліть тому, ніби час на мить втрачав свою владу.
