Ніхто не міг пояснити, чому саме так. Одні казали, що це жарт моряків, які забули повернутися з суші. Інші — що це кози, які одного ранку вирішили, ніби вони служили на флоті в минулому житті. Але найстаріші мешканці села запевняли: назва з’явилася сама, як з’являються сни — без дозволу, але з абсолютною впевненістю.
Ферма стояла там, де вітер ще не навчився бути байдужим. Кози ходили між людьми так, ніби перевіряли їхню чесність. Вони підходили близько, вдивлялися в очі, і якщо знаходили там хоч трохи міської втоми — вимагали хліба або сміху.
