Кажуть, кожна коза тут мала характер, ім’я і власну думку про людство.
А поруч, так близько, що запахи змішувалися, стояв ресторан — дивна споруда, ніби хтось вирішив посадити обід на місці, де щойно пройшла тварина, яка знає більше про життя, ніж більшість книжок. Там подавали їжу так, ніби вона ще не остаточно вирішила, чи бути стравою, чи залишитися спогадом.
І люди їли.
І дивувалися, що смак має настрій.
