А ресторан у цей час світився теплим світлом, як маяк без океану. Він кликав людей не їсти, а залишатися трохи довше, ніж вони планували.
І тоді ставало зрозуміло: «Кози і Матроси» — це не ферма і не ресторан.
Це місце, де життя на хвилину забуває, що воно повинно бути серйозним.
