Саркофаг Гора-Онуфрія — дерев’яний розписаний саркофаг давнього єгиптянина на ім’я Гор-Онуфрій, створений у I столітті до н. е. в період правління династії Птолемеїв. Він походить із Фів — одного з найважливіших релігійних центрів Стародавнього Єгипту.

Саркофаг Ташет — мумієподібний дерев’яний саркофаг давньоєгипетської жінки на ім’я Ташет, створений у період Птолемеїв (III–I ст. до н. е.) в Ахмімі. Це саркофаг у формі людського тіла — тобто він повторює контури мумії. Його зробили з дерева, розфарбували яскравими фарбами і частково покрили позолотою.

Саркофаг Маху — дерев’яний антропоморфний саркофаг часів XVIII династії Давнього Єгипту, створений приблизно між 1550 і 1290 роками до н. е. Його власником був чоловік на ім’я Маху, який носив титул «землероб Амона». Пам’ятка походить із Фів — релігійної столиці Єгипту епохи Нового царства. Розписи та тексти саркофага відображають віру єгиптян у воскресіння після смерті та захист померлого численними божествами.

Саркофаг Шепсіпуміна — пам’ятка давньоєгипетського поховального мистецтва часів Першого перехідного періоду (близько 2170–2020 рр. до н. е.). Він походить із некрополя Ель-Хававіш поблизу міста Ахмім у Верхньому Єгипті та належав високопоставленому чиновнику Шепсіпуміну, який обіймав важливі державні й військові посади. Збережені фрагменти саркофага містять цінні тексти, що розкривають соціальний статус власника, його зв’язок із царською владою та давньоєгипетські уявлення про загробне життя.

Саркофаг Іусанх — дерев’яний розписаний саркофаг жриці храму Амона на ім’я Іусанх, створений у період XXI династії (близько 1070–945 рр. до н. е.). Він походить із знаменитого фіванського некрополя Баб ель-Газус, де було виявлено сотні поховань жерців і жриць Амона. Саркофаг є цінним свідченням релігійних уявлень давніх єгиптян про смерть, загробне життя та божественний захист душі.

Давньоєгипетські саркофаги належать до найвідоміших пам’яток матеріальної та духовної культури Стародавнього Єгипту. Вони були не просто трунами для поховання померлих, а складними релігійними об’єктами, покликаними забезпечити збереження тіла, захист душі та її успішне відродження у потойбічному світі. Протягом майже трьох тисячоліть єгипетські саркофаги пройшли довгий шлях розвитку — від простих кам’яних скринь до розкішних антропоморфних конструкцій, вкритих текстами, рельєфами та зображеннями богів.