Навіть якщо
досвідчене ваше око
Не бачить нічого

Заплакали в небі з жалю херувими

Над людськими злими судьбами,
Ймив голову демон руками багрими
І німо залився сльозами…
Скотилися сльози… Вітри їх носили,
На сніг їх стинали морози,
Аж впали на людські стежки, на могили
І знов замінились у сльози…

В хаті й біля хати Сидоренчихи шамотня, гамір, біганина. Баби та молодиці з діловим, заклопотаним і трошки переляканим виглядом бігають то з горниці в кухню, то з кухні в горницю, вискакують надвір, прожогом виливають із мисок, макітер і знову біжать у хату. На долівці — клапті соломи, попіл, розлита вода.

одні з нас
вважали
що Вінні Мандела то
матюк
інші знали
що ніякий мандела не матюк а
сакральна картина в індуїстських
храмамамах
але натомість
вважали за матюк
‘сакральне’
і вимовляли
відповідно

Новітній цісар тільки що вернувсь з походу в Рим. На орлиних крилах побіли пролинув він із краю в край, соняшним сяйвом осяяв його талан, золотою рікою пливло за ним багатство, голосна слава гойдала на своїх широких хвилях його ймення.

Коли зав’язалася бійка між гайдамаками й червоногвардійцями, то до гайдамаків прийшло два учні сьомого класу К-ської гімназії й запропонували свої послуги.

Трохи мудрагелю про літературу і розмірковую над тяжкою долею жінок Степана Радченка, а також чому екзистенціалізм – це так погано, а котики – круто. Якщо ви читали роман, то не знайдете тут нічого нового для себе, хіба що трошечки мемів.

В великому місті в розкішну теплицю
Дівчина прийшла молода,
Бо серцем почула весну-чарівницю,
Шуміла весняна вода.

Що на Чорному морю,
На тому білому каменю,
У потреби царській,

О панно біла, панно мила,
За що, скажи, перетворила
Моє життя на дні розлук
На пекло невимовних мук?

‘Чого ти крутишся немов у спині шило’ –
спитав мене учора Хворий Брат.
Я сам дивуюся, мене чи не сказило.
Пора тоді нам до кирилівських палат
рушати в супроводі янгола в халаті.

Ми не зійдемося ніколи
На сім проваллю смутку й болю,
Мене зігнуть важкі мозоли,
А ти – ти, може, знайдеш долю.

Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну.

У річки Самарки,
У криниці Салтанки,
Там усі поля самарські пожарами погоріли,
Тільки не горіло два терни дрібненьких,

Локі – один із найвагоміших персонажів скандинавських епосів. Він не просто трикстер і бог обману, а й головний антагоніст світової історії, вбивця тамтешнього аналога Ісуса і одна з причин кінця світу. Але не все так погано – так має бути, і насправді ні Локі, ні ми з вами не маємо вибору і змушені коритися долі.

I

Тома Басараб хотів повіситися у кошниці в саме полуднє…

Але Томиха наробила зойку, всі сусіди покидали ціпи з рук, всі сусідки повилітали з хорім і прибігли на Томине обійстя. Відважний Антін, той, що тягнув зуби по шустці, заліз у кошницю, і Бог знає, як він там собі порадив, але Тому витягнув, що ще дихав. За той час ціле подвір’я заповнилося людьми і дітьми. Вони стояли і дивилися з великим страхом.

I

Арештували Андрія Луценка і в поліції вичитали йому: «…главарь шайки анархистов-террористов».

Сидить у тюрмі, мліє душею. Так от! Що ж це буде йому, яка кара? «Повісять, повісять»,— галасували багачі. Може, й так. Держать окремо од усіх; на побачення не пускають нікого. І тепер так багато вішають…

Гвіздок.

Повішена картина.
Цеберко Місяця.
Цеберко часу.
Вартує Цербер.

Літній вечір, гори в млі,
В золоті вершини,
А під ними ллється десь
Пісня України.

Гасне вечір, сон обняв
Гори і долини,
А між горами літа
Пісня України.

Ніч давно, заснуло все,
Тільки море плине,
Та щебече понад ним
Пісня України.

Олександр Олесь

Вона мене не любить!
Навколо – москальня!
В тролейбусі – тіснява!
Це все твоє життя.
Від неї ти тікаєш.
Від себе не втечеш.
Насправді ти існуєш,
Хоч кажеш, що живеш…

Дмитро Губенко

У 1654 році, вибившися з-під польської неволі, гетьман Богдан Хмельницький вступив у союз із Москвою на правах рівної держави. Се не була навіть автономія, се була чиста федерація. Так думав Хмельницький — та не так думала Москва.

О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки?
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі,
Сьогодні охмелився, – скинув піджак – в одній жилетці.
Запитав очима небо: чи буде дощ? –
А сонце кублилося в його потилиці.

Діючі особи

Токсил, раб відсутнього пана.
Сагарістіон, раб іншого пана.
Сатуріон (ситий), парасит.
Софоклідіска, рабиня.
Лемніселена, гетера, кохана Токсила.
Пегна, молодий раб.
Дівчина, дочка Сатуріона.
Дордал, звідник.

Дія відбувається в Афінах.

Відразу зазначимо – ми не вважаємо епітет “нудний” однозначно негативним. Різні часи мають різні підходи до того, що належить передати, а що – залишити за кадром. Попри це, період, котрий сьогодні можна назвати золотою добою європейських літератур, насправді дуже сильно нагадував багато сучасних процесів.

В той день ми більше не читали ‘Капітал’!

Хома Чорний Киянин