I

Південь. Сонце пече, наче підрядилося зробить за сьогодня з землі перепічку. Де не станеш, здається, круг тебе і згори і знизу пала якась велетенська піч і шугає безперестанку пекельним полум’ям. Дихати важко.

Як заблисли срібні зорі в розцвіті весни,
Загоріли, полетіли, впали в бур’яни.
Гасли зорі, попеліли сльози в бур’янах –
З вітром мрії полетіли в білих серпанках…
Десь далеко грають сурми, гомін тихо йде:
Ой, де ж твої білі мрії, де спочили, де?..

Іван Виговський походив із стародавнього роду дрібної української шляхти Овруцького повіту Київського воєводства. У селі Вигові жив численний рід Лучичів, тому його спочатку звали і Лучичі-Виговські.

Петро Сагайдачний, православний шляхтич, родом із Самбора, що в Червоній Русі, був син Конона (за тодішньою вимовою «Конаша») Сагайдачного, звідки й походить його ім’я по батькові, яке вважають, звичайно, за родове. Про виховання Петра Конашевича відомо тільки те, що він

Вільям Шекспір “Сонет 66” (переклад Михайла Карпового)

Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною –
і правда це, хоча й брехав я десь.

В Твому звичайному імені –
всі незвичайні зворушення:
радощі, примхою стримані,
примха – музика придушена.

Стара Тимчиха грілася на приспі проти сонця. Поперед ворота проходили люди, і ніхто з бабою слова не заговорив. «Славайсу».— «Навіки слава»,— лиш тільки бесіди і розмови.

Назва території Україною не менш стародавня, як назва Руссю. Слово Україна місцевого простонародного походження і в своїй появі зв’язане з територією.

тебе чекаю я на самоті
я на тебе чигаю в самоті
я думаю про тебе в самоті
про тебе мрію я на самоті
як людожер, що їде в мегаполіс

еней

Славний король Маган сидів на своєму стільці, укритому тигровою шкурою, і сумував. 

Сонце життя його починало вже хилитися до заходу, і вже в могучих колись руках і раменах не чув він давньої сили, легкості, неначе сустави його стали важкими.

Як тиха ніч пов`є долину
І місяць посріблить ручай,
Тоді на крилах туги злину
У задумчивий гай-розмай

пуп’янок воронячої бурі кружляє в ополонці
неба грущик кука з’являється знизу виростає

НАВКОЛО МІСЯЦЯ
Париж. — Друкарня Ґотьє-Віллара, набережна Ґран-Оґюстен, 55.
(Колишня друкарня Бонавантюра.)

НАДЗВИЧАЙНІ ПОДОРОЖІ
НАВКОЛО МІСЯЦЯ

Хто бував на Україні? Хто зна Україну?

Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною… весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть.

Брязкають ключі в коридорі, грюкають двері. Сниться Омелькові — на бубон, на скрипку це грають у його. І він це вбратий, розчісаний за столом сидить. Синя чумарка на йому, сорочка вишита. Платком шовковим йому рука перев’язана.

Там не сокіл хвилить-прохвиляє,
Як син до отця, до матері з тяжкої неволі поклон посилає,

Сокола ясного рідним братом називає:
“Соколе мій ясненький,
Братику мій рідненький!

Остапові Вишні

Це не має ніякого значення для особистого щастя, що на одному місці не приходиться довго затримуватись.

Я сьогодні кидаю палити.
Я не хочу вдихати диму.
Я не буду згинати спину.
Стану не переборним

Яке місто – такі й надписи на стінах)