Понад дев’ять століть лежить на плечах цього міста. Дев’ять століть людських радощів і страждань, перемог і втрат, слави й забуття. Та не зник Острог у мороці минувшини, бо його ім’я назавжди вписане в історію не лише Волині, але й усієї Русі-України.

Не випадково саме тут зійшлися дороги, що єднали різні краї: Волинь із Поділлям, північні землі з Наддніпрянщиною. Там, де проходять шляхи, народжується торгівля; там, де народжується торгівля, зростає місто; а там, де зростає місто, неодмінно приходить боротьба за його володіння.

Острог – це невелике, але надзвичайно багате історією місто. Впродовж століть було резиденцією роду князів Острозьких, однієї з найвпливовіших та найбагатших родин Східної Європи. Саме в Острозі було відкрито перший вищий навчальний заклад – Острозьку академію.

Народжений близько 1460 року, Костянтин Острозький увійшов в історію не лише як володар Острога, а як один із найвидатніших полководців Великого князівства Литовського. Його ім’я було відоме далеко за межами Волині, а його хоругви не раз ставали на шляху ворогів, які прагнули порушити спокій руських земель.

На давній Волинській землі, поміж зеленими пагорбами та тихими водами Вілії, стоїть місто, ім’я якого протягом віків вимовляли з пошаною і страхом, із гордістю і сумом. То є Острог — стародавня твердиня, що бачила походи князів, гнів чужоземних орд, молитви святих мужів і тиху працю книжників, котрі пером своїм будували не менш міцні мури, ніж ті, що здіймалися над землею.

Від XIV століття Острог став гніздом Острозьких, місцем сили та слави. Князі ці не були лише володарями земель — вони були воїнами, політиками й покровителями культури. У їхніх руках з’єдналися меч і книга, військова відвага і мудрість ученого.

Тут князі тримали свою владу, тут воїни гострили мечі перед битвами, тут мудреці сперечалися про істину, а друкарі виводили на папері слова, яким судилося пережити своїх творців.

Острог — одне з найдавніших міст України, розташоване в Рівненській області на історичній Волині. Місто відоме як давній центр князівського роду Острозьких, осередок української освіти, книгодрукування та культури XVI–XVII століть. Саме тут діяли Острозька академія та Острозька друкарня, у якій 1581 року було видано знамениту Острозьку Біблію — перше повне друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою. За значення в історії української культури Острог отримав назву «Волинські Афіни».

Найвищою сторожею над цією землею стала Замкова гора. Віддавна вона була природним укріпленням, звідки можна було бачити далекі дороги й завчасно зустрічати небезпеку. Біля вод Вілії, серед лісів і родючих полів, постало поселення, якому судилося стати одним із ключових осередків Волині.

Найвищої слави князь Костянтин Острозький зажив після перемоги над московським військом у битві під Оршею 1514 року. У той день, коли над полем бою клубився дим, а земля здригалася від тупоту коней і гуркоту зброї, військовий талант Острозького приніс одну з найвизначніших перемог свого часу.

Найвищої слави князь зажив після перемоги над московським військом у битві під Оршею 1514 року. У той день, коли над полем бою клубився дим, а земля здригалася від тупоту коней і гуркоту зброї, військовий талант Острозького приніс одну з найвизначніших перемог свого часу.

Острог належав до земель Погорини, за які точилася боротьба між князівськими родами. Згодом місто ввійшло до складу Волинського князівства, а після об’єднання галицьких і волинських земель опинилося в межах могутньої Галицько-Волинської держави.

У 1100 році ім’я Острога вперше пролунало на сторінках літопису. Не як звичайного поселення, а як місця, що вже було втягнуте у великі справи князівської Русі.

Серед перших відомих представників роду постає князь Данило Острозький. Його ім’я пов’язують із найдавнішою кам’яною спорудою міста — Вежею Мурованою, що й нині нагадує про ті часи, коли камінь був мовчазним свідком людської честі, боротьби та присяги.

Коли могутність Галицько-Волинської держави почала слабнути, над Волинню здійнялися нові прапори. Землі ці поступово переходили під владу Великого князівства Литовського, а разом із новою добою прийшов час нового роду. То був рід Острозьких.

Кожна держава, навіть найсильніша, має свої випробування. І коли зі сходу прийшла страшна хвиля монгольської навали, багато міст і сіл Волині зазнали вогню та руйнування. Не оминула ця буря й околиці Острога. Проте місто вистояло, бо мала його земля ту силу, яку мають лише місця, призначені історією для великих справ.

Ще задовго до того, як над Острогом піднялися князівські хоругви, ця земля вже знала людську працю. Там, де нині стоять міські вулиці, колись ходили давні племена, що залишили по собі сліди свого перебування. Земля приховувала пам’ять про них у глибині своїх надр, а кожна знайдена річ — мов голос із далекого минулого — розповідала про життя людей, які прийшли сюди задовго до наших часів.

Серед усіх мужів, що носили славне ім’я Острозьких, особливо яскраво сяє постать князя Костянтина Івановича Острозького. То була людина, в якій немов зійшлися дві великі сили тієї епохи: відвага воїна і розважливість державного мужа.

Експозиція музею книги та друкарства в Острозі складається зі старих та напрочуд цінних книг. Завдяки творчому підходу та нестандартним рішенням працівникам музею вдалося зацікавити своєю установою широке коло відвідувачів.

Хто творить нації? Австрійський генштаб? ЦРУ? А може, масони, таємний світовий уряд чи рептилоїди? Звісно, є люди, які цілком серйозно вважають українську націю проєктом і точно знають його авторів, але всі інші згодні, що нації є результатом самоорганізації та самосвідомості народу.

Острозька академія — є одним із перших успішних прикладів відродження освіти в Україні без намагання зберегти старий радянський лад, натомість спираючись на більш давні традиції української освіти.

Острог змінюється повільно. Кожен камінь тут як сторінка книги. Кожна тріщина на стіні як слово, яке забули прочитати. Ми дивимось на фотографії і думаємо, що знаємо місто. Але місто знало нас перше.