Ця маленька річка на захід від Любомля впадає в Римачівське озеро. Відносно не так давно в 60-і роки 20 ст., вона була досить повноводна з широкою заплавою, в ній було багато риби, на луках гніздилось багато птахів. Але потім совітська влада зробила меліорацію, на колишніх луках посіяли зернові, поміж яких на торфі виростали неймовірного розміру будяки. Один раз зібрали врожай – та й по всьому. І вийшов (серед Полісся!) степ , який поступово почав заростати чагарниками.

Містечко Головно відоме з 1444 року. Належить до числа найдавніших поселень Волині – населений пункт, згідно з археологічними даними, існує не менше 4 тисяч років. Населення – 3160 мешканців. Місцева Троїцька церква – пам’ятка архітектури національного значення – побудована 1841 року стараннями графа Браницького. Крім загальноосвітньої школи І-III ступенів, у селищі діє спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Село Миловань знаходиться на території Гущанської сільської ради Любомльського району Волинської області. Населення – 270 осіб.

Скрипиці – село в Україні, у Любомльському районі Волинської області. Перша згадка належить до 1796 року.

Ботанічна пам’ятка природи «Пам’ять Дулібів» — це віковий дуб звичайний (Quercus robur), що росте в селі Полапи Любомльського району Волинської області. Він занесений до переліку природних пам’яток регіону саме завдяки своїй історичній і природній цінності.

Цей дуб живий свідок багатьох століть історії та змін, що відбувалися на цих землях. Має значні розміри (висота до 30 м) і охороняється з 2011 року, вважаючись символом прадавніх дулібів, ранніх слов’ян. 

Озеро Оріхове знаходиться в Любомльському районі на схід від Великого Згоранського озера, ліворуч від шосе, якщо їхати з седа Згорани на село Сильне.

Весна на Західній Волині ніколи не приходить раптово — вона повертається. Наче стара родичка, про яку всі думали, що вона давно поїхала, але яка весь цей час жила в сусідньому лісі, розмовляла з болотами і чекала слушного моменту постукати у двері землі.

Село Гуща відоме з 1442 року. Розташована на березі річки Західний Буг. Мешканців – 950. На території села знаходиться озеро Гущанське. Діє збудована у 1996 році Свято-Преображенська церкв.

Настав новий, 2014-й рік. Мав би бути хоча б якийсь сніг, але, вже не вперше в цю пору, снігу немає… На центральній площі вбрали до свят ялинку. Решта дерев у парках сумні та похмурі. Юріївська (Георгіївська) церква виблискує позолотою нових куполів…

Зима цього року навідалася раніше календарних термінів, і вже не вперше. Чи надовго вистачить потуги і в цієї атаки?…

Десь тут понад тисячу років тому починався Любомль… Як стверджує напис на охоронній табличці, тут жили люди ще у десятому столітті нашої ери.

Село Згорани Любомльського району, Волинь. Квітень 2015 Року.

Село Згорани відоме з 1674 року. Населення -1390 осіб. Впритул до села підступають Велике та Мале Згоранські озера.

Парк біля колишнього маєтку Браницьких.

Масловець – село у Любомльському районі Волинської області України.

Озеро Велике Згоранське — озеро карстового походження, входить до складу ландшафтного заказника “Згоранські озера”. Розташоване у Любомльському районі, на північ від села Згорани. Із заходу в озеро впадає річка Нережа, а випливає з нього (з північного боку) річка Тенетиска.

Максимальна довжина 1,5 км, пересічна ширина 1 км, площа 1,51 км², пересічна глибина 10 м, максимальна — 20 м.

Замчище “Фосія” і Георгіївська церква. Любомль, лютий 2016.

Городище “Замчище” — пам’ятка археології національного значення в місті Любомль Волинської області. Городище розміщене в центральній частині міста. Має характерну стіжкову форму: діаметр круглого майданчика становить 60 м, висота над рівнем сучасної денної поверхні – 6 м.

Мошне – ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Знаходиться на південь від села Пехи на Любомщині, Волинь. Тут на берегах озера Мошне – сосновий та березовий та осиковий ліс. Площа 73,3 га.

Ландшафтний заказник «Бистряки» — природоохоронна територія місцевого значення у Волинській області, створена для збереження цінних природних ландшафтів, лісових масивів та рідкісних рослинних угруповань. Заказник є важливою частиною регіональної природно‑заповідної мережі та має значний екологічний і природо‑освітній потенціал.

Попова криниця — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, що розташована в південній частині селища Головно (Любомльська територіальна громада, Волинська область, Україна). Цей об’єкт привертає увагу своєю чистою джерельною водою та зв’язком із витоком місцевих водойм, має природо‑історичну цінність і охороняється як компонент природної спадщини регіону.

Село Городно Любомльського району на Волині відоме з 1487 року. Належить до Куснищанської сільської ради. Проживає 720 мешканців.

Буг — загальнозоологічний заказник місцевого значення «Буг». Розсташований у колишньому Любомльський район, Волинська область, Україна; поруч із селами Забужжя, Штунь, Римачі, Рівне, Гуща. Основний природний елемент — заплава річки Західний Буг.

У Любомлі літо не починалося — воно спалахувало. Липень приходив, мов розігріта лампочка над старим ґанком: трохи жовтий, трохи пилюжний, повний дзижчання комах і днів, що здавалися нескінченними. Повітря було густе, його можна було пити маленькими ковтками, сидячи на лавці й слухаючи, як місто дихає повільно, по-сільському, не кваплячись у майбутнє.

Урочище Ялинник — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, розташована в межах Любомльського району Волинської області, на сході від смт Головне. Охороняється з 1993 року і займає площу 12 гектарів. Це урочище є частиною природного комплексу, що характеризується високою біологічною різноманітністю та значущістю для збереження типових екосистем Волинського Полісся.

Забужжя — село у Ковельському районі Волинської області України, розташоване на правому березі річки Західний Буг на кордоні з Польщею. Це один із традиційних волинських осередків сільського життя з багатовіковою історією, місцевою соціально‑економічною структурою та культурними особливостями.

Ліс на Волині восени мовчить по-особливому. Не тому, що йому нічого сказати, а тому, що він говорить тільки тими барвами, які здатні зрозуміти очі, що вміють дивитися. Зелене вже стало рудим, жовтим і охристим — і здається, що дерева наче згадують усі літа, які колись віддали свої листи в повітря, і тепер пишуть фінальну сторінку перед зимою.

Природа, історія, сучасність Любомльщини – усе повноцінно представлене в експозиціях краєзнавчого музею.