ПОЧАТОК ПОХОДУ

В рік 23, в перший місяць літа, в четвертий день, в день коронування царя [прибув він] до міста «Володіння владики», Гаджату (ім’я його сірійське).

Часи гіксосів

(Манефон. Єгипетська історія, фр. 42. – Йосиф Флавій. Проти Апіона, 1, 14.)

А Манефон був родом муж-єгиптянин, причетний до еллінського виховання, що цілком ясно; бо він написав, користуючись еллінською мовою, вітчизняну історію, переклавши її, як він говорить сам, із священних письмен, і багато що закидає Геродотові, який помиляється в своїй «Єгипетській історії» через незнання.

Саркофаг Гора-Онуфрія — дерев’яний розписаний саркофаг давнього єгиптянина на ім’я Гор-Онуфрій, створений у I столітті до н. е. в період правління династії Птолемеїв. Він походить із Фів — одного з найважливіших релігійних центрів Стародавнього Єгипту.

Саркофаг Ташет — мумієподібний дерев’яний саркофаг давньоєгипетської жінки на ім’я Ташет, створений у період Птолемеїв (III–I ст. до н. е.) в Ахмімі. Це саркофаг у формі людського тіла — тобто він повторює контури мумії. Його зробили з дерева, розфарбували яскравими фарбами і частково покрили позолотою.

Саркофаг Маху — дерев’яний антропоморфний саркофаг часів XVIII династії Давнього Єгипту, створений приблизно між 1550 і 1290 роками до н. е. Його власником був чоловік на ім’я Маху, який носив титул «землероб Амона». Пам’ятка походить із Фів — релігійної столиці Єгипту епохи Нового царства. Розписи та тексти саркофага відображають віру єгиптян у воскресіння після смерті та захист померлого численними божествами.

Саркофаг Шепсіпуміна — пам’ятка давньоєгипетського поховального мистецтва часів Першого перехідного періоду (близько 2170–2020 рр. до н. е.). Він походить із некрополя Ель-Хававіш поблизу міста Ахмім у Верхньому Єгипті та належав високопоставленому чиновнику Шепсіпуміну, який обіймав важливі державні й військові посади. Збережені фрагменти саркофага містять цінні тексти, що розкривають соціальний статус власника, його зв’язок із царською владою та давньоєгипетські уявлення про загробне життя.

Саркофаг Іусанх — дерев’яний розписаний саркофаг жриці храму Амона на ім’я Іусанх, створений у період XXI династії (близько 1070–945 рр. до н. е.). Він походить із знаменитого фіванського некрополя Баб ель-Газус, де було виявлено сотні поховань жерців і жриць Амона. Саркофаг є цінним свідченням релігійних уявлень давніх єгиптян про смерть, загробне життя та божественний захист душі.

СПАДЩИНА, ОДЕРЖАНА МЕТЕНОМ

Було дано йому майно батька його Інпуеманха, судді і писаря: не було (ні) зерна, (ні) майна всякого домашнього, а були люди і дрібна худоба.

[КАР’ЄРА МЕТЕНА.]

ВСТУП

[Князь, начальник Верхнього Єгипту], перебуваючий у палаці страж Нехена, глава Нехеба, єдиний друг [фараона], шанований Осірісом, що стоїть на чолі померлих, Уна (говорить):

Після Аукірської катастрофи Бонапарт ще активніше почав укріплювати своє становище в Єгипті. Однак скориставшись слабкістю французів Султан Селім ІІІ почав мобілізацію сил для наступу на Єгипет. Бонапарт негайно відреагував на це і у лютому 1799 р. на чолі 13-тисячної армії він попрямував до Сирії, щоб запобігти наступу турецької армії.

Мамлюксько-ілханатські війни — серія воєнних конфліктів між Мамлюцьким султанатом Єгипту та Сирії й монгольською державою Ільханів (Ільханатом), що тривали приблизно з 1260 до 1323 року. Ці війни стали одним із найважливіших етапів монгольських завоювань на Близькому Сході та визначили подальшу політичну карту регіону. Саме в ході цього протистояння монголи вперше зазнали стратегічної поразки, яка остаточно зупинила їхнє просування до Єгипту та Північної Африки.

Фаюмські портрети — це реалістичні поховальні портрети, що створювалися в Римському Єгипті приблизно з I до III століття н. е. Вони були частиною поховальної традиції муміфікації та прикріплювалися до мумій замість традиційних масок. Ці твори є унікальним поєднанням давньоєгипетських поховальних практик і греко-римського реалістичного живопису, а також одними з найкраще збережених прикладів античного портретного мистецтва.

Відділ мистецтва Давнього Єгипту Лувру містить понад 50 000 робіт, починаючи з 4000 року до нашої ери до 4 століття нашої ери, що є спадщиною цивілізацій, що населяли дельту та долину нижньої течії Нілу.

IV. Воістину: азіати всі стали подібні до єгиптян, а єгиптяни [стали] подібні до чужоземців, викинутих на дорогу.

Воістину: волосся випало у всіх. Не відрізняється син мужа від такого, що не має батька. Воістину: [страждають] через галас. Не припиняється галас в роки галасу.

Немає кінця галасу.

В рік 9 було засідання в приймальному залі, з’явлення фараона в короні атеф на великому троні з електрону, серед красот його палацу. Зібралися вельможі й семери двору…

Рік Х+1. [Народження] обох дітей царя Нижнього Єгипту.

Рік Х+2. Збудування з дерева-жр судна на сто ліктів «Поклоніння обох земель» і 60 шістнадцяти [ліктьових?] царських барок. Розорення країни Нехсі. Доставлення 7 000 полонених, чоловіків і жінок, 200 000 голів великої і дрібної худоби. Збудування стіни Південної і Північної країни [під назвою]: фортеці (?) Снофру. Доставлення 40 суден з (?) кедровим деревом.

Послав фараон одного із знатних вельмож своєї країни в далеке плавання. Але спіткала того невдача, і не зміг він виконати веління фараона. Повернувся він до Єгипту ні з чим.

З сумом дивився вельможа на берег: лякав його гнів фараона.
І тоді, щоб втішити його, звернувся до нього бувалий дружинник з почту його.

Маски мумій у Стародавньому Єгипті — це поховальні предмети, які накладалися на обличчя муміфікованих тіл або розміщувалися поверх бинтів. Вони виконували релігійно-ритуальну функцію: забезпечували ідентифікацію померлого в загробному світі, захищали його та надавали йому «ідеалізований» образ для вічного життя. Такі маски використовувалися від Ранньодинастичного періоду до греко-римської доби.

Давньоєгипетські саркофаги належать до найвідоміших пам’яток матеріальної та духовної культури Стародавнього Єгипту. Вони були не просто трунами для поховання померлих, а складними релігійними об’єктами, покликаними забезпечити збереження тіла, захист душі та її успішне відродження у потойбічному світі. Протягом майже трьох тисячоліть єгипетські саркофаги пройшли довгий шлях розвитку — від простих кам’яних скринь до розкішних антропоморфних конструкцій, вкритих текстами, рельєфами та зображеннями богів.

Ранньодинастичний період Стародавнього Єгипту — найдавніша історична доба об’єднаної єгипетської держави, що охоплює приблизно 3100–2686 роки до н. е. Він починається з об’єднання Верхнього та Нижнього Єгипту під владою перших фараонів і завершується перед початком епохи Давнього царства. У цей час формується основа єгипетської державності, адміністрації, писемності, релігійної системи та монументальної архітектури.

Давнє царство Стародавнього Єгипту — період раннього розквіту єгипетської цивілізації, що тривав приблизно з 2686 до 2181 року до н. е. і охоплює III–VI династії. Ця епоха відома як «вік пірамід», коли сформувалася потужна централізована держава з фараоном як абсолютним правителем, а також були зведені найвідоміші монументальні споруди Стародавнього світу — великі піраміди Гізи.

Міфи Давнього Єгипту. Ра і Апоп.

47-го року царювання 3-го місяця поводі 10-го числа при [його] величності Горі… цареві Верхнього і Нижнього Єгипту, Менхеперрі, синові Ра рідному, улюбленому його, володареві всіх чужоземних країн Тутмосі, прекрасному образом…

(Геродот, Історія, II, 124-125.)

124. Говорили, що до царя Рампсініта в Єгипті були добрі в усіх відношеннях закони, і Єгипет процвітав; а Хеопс, що царював над ними [єгиптянами], кинув країну у всілякі біди, бо він спершу замкнув усі святилища і заборонив їм [єгиптянам] приносити жертви, а потім змусив усіх єгиптян працювати на нього.

Власна печатка царя. Рік 2-й, третій місяць часу поводі, день
15-й.

Указ царя єдиному другові, жерцеві-херихебу, начальникові перекладачів – Хуефхору.

ВСТУП

Князь, єдиний друг [фараона], жрець-херихеб, перебуваючий в палаці (?) (тобто придворний) «страж (?) Нехена», глава Нехеба, хранитель скарбниці (?) Нижнього Єгипту, жрець-херихеб, начальник перекладачів, хранитель таємниць усіх справ «Главі; півдня»,

ВСТУП
Начальник гребців Яхмос, син покійної Абен, говорить:Я, звертаючись до вас, всі люди, я повідомляю вас про милості, що випали на мою долю. Я був нагороджений сім разів золотом перед усією країною, а також рабами й рабинями. Я був наділений величезною кількістю орної землі. Ім’я героя [живе] в його ділах, воно не зникне в цій країні повік.