Hanriot HD.3 — французький двомісний винищувач-біплан періоду Першої світової війни, розроблений компанією Hanriot у 1917 році. Літак був створений як розвиток успішного одномісного HD.1 і призначався для супроводу бомбардувальників, повітряної розвідки та боротьби з ворожими літаками на середніх і великих висотах. Незважаючи на перспективні характеристики, серійне виробництво було обмежене через завершення війни, і було побудовано лише близько 90 машин.
Історія створення
Розробка HD.3 почалася восени 1917 року в умовах, коли французька авіація потребувала більш потужного двомісного винищувача для протидії новим німецьким літакам.
Конструкторська команда Hanriot використала напрацювання моделі HD.1, але суттєво збільшила розміри планера, додала місце для другого члена екіпажу та посилила озброєння.
Перший політ відбувся у червні 1917 року, і випробування показали хороші льотні якості, достатню маневровість і стабільність для бойового використання.
Конструкція та планер
Hanriot HD.3 був класичним одностійковим біпланом дерев’яно-металевої конструкції.
Основні особливості:
- рівні за розмахом крила з невеликим зсувом (staggered wings)
- фюзеляж прямокутного перерізу, обшитий полотном
- двомісна тандемна кабіна
- відкриті кабіни пілота і стрільця
- класичне шасі з хвостовою опорою (taildragger)
Конструкція була розрахована на простоту виробництва та ремонтопридатність в умовах воєнного часу.
Силова установка
Літак оснащувався одним поршневим двигуном:
- Salmson 9Za
- 9-циліндровий радіальний двигун
- потужність близько 260–265 к.с.
Двигун був одним із ключових факторів хороших характеристик літака для свого часу, забезпечуючи достатню швидкість і висотність.
Озброєння
Озброєння HD.3 було доволі потужним для двомісного винищувача Першої світової війни:
- 2 × 7,7 мм Vickers — синхронні кулемети вперед (керування пілотом)
- 2 × 7,7 мм Lewis — кулемети на турельній установці для стрільця
Таким чином, літак міг вести як наступальний вогонь, так і захист від атак ззаду.
Льотні характеристики
За даними випробувань і серійних машин:
- максимальна швидкість: ~192 км/год
- практична стеля: ~5700 м
- дальність: близько 500 км
- екіпаж: 2 особи (пілот і стрілець)
Для свого часу ці показники були конкурентними серед двомісних винищувачів.
Модифікації та варіанти
На базі HD.3 створювалися кілька експериментальних модифікацій:
- HD.3 C.2 — основна серійна версія
- HD.3bis — нічний винищувач із посиленими крилами та кермом
- HD.4 — експериментальний гідролітак із поплавковим шасі
- HD.9 Ap.1 — розвідувальна модифікація з іншим двигуном
Ці проєкти демонстрували потенціал базової конструкції для різних ролей.
Бойове застосування
HD.3 використовувався наприкінці Першої світової війни французькою авіацією:
- Aéronautique Militaire
- частково Aéronautique Maritime
Літак застосовувався для:
- ескорту бомбардувальників
- патрулювання
- перехоплення повітряних цілей
- розвідки
Однак через пізній початок виробництва він не встиг суттєво вплинути на бойові дії.
Виробництво
Планувалося масове виробництво — до кількох сотень одиниць, але через завершення війни замовлення були скорочені.
Фактично було виготовлено приблизно:
- 75–90 літаків серійно
Це зробило HD.3 одним із «недореалізованих» перспективних винищувачів кінця війни.
Оператори
Основні користувачі:
- Франція (військово-повітряні сили)
- Французька морська авіація
- обмежене використання в післявоєнний період для випробувань
Значення та оцінка
Hanriot HD.3 вважається важливим етапом у розвитку французької винищувальної авіації.
Його значення:
- один із перших французьких двомісних винищувачів із потужним озброєнням
- перехідний етап між легкими біпланами та більш важкими багатофункціональними винищувачами
- база для експериментів з морськими та нічними модифікаціями
Попри обмежене застосування, він вплинув на подальші розробки Hanriot у 1920-х роках.
Hanriot HD.3 став типовим прикладом швидкого розвитку авіації кінця Першої світової війни: перспективний, добре озброєний і технічно продуманий літак, який не встиг реалізувати свій потенціал через завершення бойових дій. Він залишився важливим елементом еволюції французьких винищувачів і символом прискореного прогресу авіаційних технологій воєнного періоду.