ЕГП‑6 (повна назва — Енергетичний Гетерогенний Петлевий реактор з шістьма петлями циркуляції теплоносія) — малий комерційний ядерний реактор радянського/російського розроблення, який функціонує на Билибинській АЕС у Чукотському автономному окрузі. Він є одним із найменших комерційно діючих ядерних реакторів у світі і використовується для виробництва як електричної, так і теплової енергії, зокрема у віддалених та холодних регіонах, де складно забезпечити інші джерела енергопостачання.
Історія і призначення
ЕГП‑6 — це розвиток технології, яка базується на реакторних установках типу АМБ‑100 та АМБ‑200, розроблених НИКИЭТ під науковим керівництвом Фізико-Енергетичного Інституту (ФЕИ).
Було побудовано чотири реактора ЕГП‑6 на Билибинській АЕС, введені в експлуатацію в період 1974‑1977 років, по одному блоку щороку.
Основна мета: забезпечення віддаленого міста Билибіно та прилеглих районів електро- і теплопостачання, включаючи опалення, гарячу воду, пар, тощо.
Конструкція та принцип роботи
Тип: графіто-водяний гетерогенний реактор, канального типу, на теплових нейтронах.
Схема циркуляції теплоносія: природна, тобто без примусових насосів у основній циркуляції — це важлива характеристика, особливо в умовах крайньої півночі.
Теплоносій: вода; замедлюючий матеріал — графіт.
Активна зона: складається із каналів, через які йде теплоносій / парова суміш; графітова кладка оточує ці канали.
Характеристики
Нижче наведені відомі технічні параметри ЕГП‑6:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Теплова потужність | ~ 62‑65 МВтₜ (thermal) |
| Електрична потужність | 12 МВтₑ, приблизно 11 МВт чистої (net) потужності |
| Кількість блоків | 4 реакторні блоки від 1974 по 1977 |
| Паливо | двоокис урану (UO₂), збагачення приблизно 3.0‑3.6 % ^235U |
| Кількість ТВС | ~ 273 в робочих каналах + близько 60 каналів СУЗ (системи управління і захисту) |
| Розміри активної зони | ≈ 3.0 м висота, ≈ 4.2 м діаметр |
| Температура теплоносія на виході | приблизно 280 °C |
| Паропродуктивність | біля 100 тонн/год (паропотоку) |
Експлуатація
Місце розташування: Билибинська АЕС, Чукотський автономний округ, Росія.
Станом на 2020‑ті роки: планується поступове виведення більшості блоків ЕГП‑6 з експлуатації, як тільки вступить в дію плавуча АЕС «Академік Ломоносов», яка має забезпечити енергопостачання Билибіно з іншої точки.
Перший блок був зупинений у грудні 2018 року.
Один або більше блоків могли отримати пролонгацію ліцензії до кінця 2025 року.
Переваги та обмеження
Переваги:
- Малий розмір і потужність, що робить ЕГП‑6 придатним для віддалених арктичних умов.
- Проста циркуляційна схема з природною циркуляцією зменшує складність технічної системи і вразливість до відмов у насосах.
- Забезпечує не лише електроенергію, але й тепло, що дуже важливо в регіонах з холодним кліматом.
Обмеження:
- Низька ефективність у порівнянні з сучасними великими реакторами чи малими модульними реакторами з новими технологіями. Частина потужності «з’їдається» теплою водою, втратами.
- Витрати на обслуговування та експлуатацію в арктичних умовах високі.
- Обмеження щодо кількості електричної потужності — лише 12 МВтₑ на блок, що робить систему менш масштабованою.
- Через старіння устаткування та технологій — потреба в оновленнях, можливо — заміна на більш сучасні рішення (ММР, плавучі АЕС).
Перспективи
Після введення в експлуатацію реакторів «Академік Ломоносов» планується зменшити кількість діючих блоків ЕГП‑6, можливо завершити експлуатацію всіх.
Можливі модернізації або оновлення палива, систем управління, засобів безпеки задля продовження служби окремих блоків.
ЕГП‑6 може використовуватись як приклад старих малих реакторів у полярному середовищі, дані від яких важливі для порівняння з новими технологіями ММР.
ЕГП‑6 — один із небагатьох ядерних реакторів, який працює в екстремальних умовах (арктика, пермафрост). Він слугує джерелом як електроенергії, так і тепла для віддаленого міста, де інфраструктурні умови та альтернативні джерела надто обмежені. Хоч технологія має свої недоліки і вже застаріває порівняно з новими концептами малих модульних реакторів, ЕГП‑6 виконує свою функцію і забезпечує життєво важливі потреби. Для майбутнього цей тип може залишитися в експлуатації до появи і повного запуску сучасних ММР або інших джерел, придатних для Арктики.