Albatros B.I (у сучасних джерелах також згадується як Albatros-Militär-Doppeldecker — «військовий біплан Albatros») — німецький військовий літак, розроблений як розвідувальний. До 1915 року використовувався як такий у повітряних силах Німеччини. Внутрішнє заводське позначення — L-1. З початком Першої світової війни в Німеччині було введено систему військових позначень, і літак отримав назву Albatros B.I. Літак також випускався за ліцензією на заводі Phönix Flugzeugwerke для австро-угорської армії.
Конструкція
Albatros B.I базувався на удосконаленій напівмонококовій дерев’яній конструкції фюзеляжу, розробленій головним інженером фірми Albatros Гуго Гро́маном. Ця конструкція поєднувала міцність із малою вагою та хорошими аеродинамічними властивостями.
У 1913 році Ернст Гейнкель та Роберт Телен створили на її основі модель Albatros DD (Doppeldecker — «біплан»), яка згодом отримала військове позначення B.I. Літак був двомісним, з відкритими кабінами пілота й спостерігача, з підкосним крилами. Шасі — нерухоме, з двома колесами на загальній осі та хвостовим ковзаном. Для гальмування використовувався ґрунтовий гак, прикріплений до осі шасі.
Існувала також гідропланна версія, позначена як Albatros WDD (пізніше W.1), яка могла сідати на воду.
Модифікації
Існувало кілька варіантів літака, які відрізнялися потужністю двигуна та формою крила:
- Двигуни: використовувалися двигуни Mercedes потужністю 75, 100 та 120 кінських сил. Усі модифікації мали фіксований дерев’яний дволопатевий пропелер.
- Крила: випускалися варіанти з:
- одним рядом підкосів (так званий гоночний біплан);
- двома рядами (стандартна модель);
- трьома рядами (довготривала версія, що встановила рекорди).
Експлуатація
На початку Першої світової війни Albatros B.I використовувався як фронтовий розвідник. Але вже у 1915 році його було знято з бойового чергування через технічну відсталість від новітніх союзницьких винищувачів. До кінця війни він служив навчальним літаком.
Рекорди
Albatros B.I відзначився встановленням кількох світових авіаційних рекордів:
- 27–28 червня 1914 року пілот Вернер Ландманн, вилетівши з аеродрому Йоганністаль, здійснив безперервний політ тривалістю 21 година 49 хвилин, встановивши рекорд тривалості польоту.
- 10–11 липня 1914 року цей рекорд побив заводський льотчик Райнхольд Бьом, протримавшись у повітрі 24 години 10 хвилин.
Обидва рекорди було встановлено на модифікації з трьома рядами підкосів.
Ліцензійне виробництво
Albatros B.I також вироблявся за ліцензією австро-угорським підприємством Phönix Flugzeugwerke для потреб к. у. к. повітряного флоту (Luftfahrtruppen).
Технічні характеристики
| Екіпаж | 2 особи |
| Довжина | 8,55 м |
| Розмах крил | 14,30 м |
| Висота | 3,50 м |
| Площа крила | 43,00 м² |
| Порожня маса | 600 кг |
| Корисне навантаження | 200 кг |
| Максимальна злітна маса | 800 кг |
| Максимальна швидкість | 100 км/год |
| Довжина розбігу при зльоті | 50 м |
| Швидкість набору висоти | 1,00 м/с |
| Максимальна дальність польоту | 650 км |
| Силова установка | 1 × водяного охолодження, рядний 6-циліндровий двигун Mercedes, потужність 100 к.с. (74 кВт) |