Sopwith Baby — британський одномісний морський розвідувальний і бойовий літак‑гідросамольот Першої світової війни, що широко застосовувався Королівським авіаційним флотом (Royal Naval Air Service) для спостереження, бомбардування підводних човнів, перехоплення дирижаблів і операцій з кораблів з водяними аеродромами. Цей літак є розвитком попередньої моделі Sopwith Schneider і був одним із найбільш численних британських морських апаратів свого часу.
Історія створення
Sopwith Baby був створений у 1915 році компанією Sopwith Aviation Company на основі успішного морського літака Sopwith Schneider, який виграв Шнапсерський трофей (Schneider Trophy) у 1914 році. Baby зберіг схожу конструкцію поплавців, але отримав потужніший 110‑сильний роторний двигун Clerget 9Z, що покращило його льотні якості.
Конструкція та опис
Baby — це одномісний біплан з дерев’яною конструкцією і полотняним покриттям, обладнаний двома великими поплавками спереду та хвостовим поплавком, що дозволяло йому здійснювати зльоти та посадки на воду. Літак мав відкриту кабіну для пілота під верхнім крилом, що забезпечувало добрий огляд для розвідки.
Технічні характеристики
- Екіпаж: 1 пілот
- Довжина: ~7,01 м
- Розмах крил: ~7,82 м
- Висота: ~3,05 м
- Порожня вага: ~556 кг
- Максимальна злітна вага: ~778 кг
- Двигун: 1 × Clerget 9Z роторний бензиновий двигун (~110 к.с.)
- Максимальна швидкість: ~148 км/год (~92 миль/год)
- Практична стеля: ~3000 м
- Тривалість польоту: ~2,25 години
- Двигун приводив у рух: дволопатевий дерев’яний гвинт
Озброєння
Sopwith Baby стандартно оснащувався одним кулеметом Lewis калібру 7,7 мм, встановленим на фюзеляжі або над верхнім крилом. Також літак міг нести двоє невеликих бомб вагою до 65 фунтів (≈29 кг) під фюзеляжем для атаки підводних човнів чи невеликих ворожих суден.
Деякі вироблені варіанти мали нестандартні озброєння, такі як Ranken explosive darts для ураження повітряних цілей, а іноді навіть встановлювали Le Prieur ракети на підвісах між крильовими розпірками.
Виробництво та модифікації
Літак серійно вироблявся не лише компанією Sopwith, але й під ліцензією іншими фірмами: Blackburn Aircraft (Leeds), Fairey Aviation, Parnall & Sons, а також SA Aeronautica Gio Ansaldo в Італії для італійських ВМС. Загалом виготовлено близько 380–386 одиниць усіх варіантів Baby різних виробників.
Військова служба
Sopwith Baby широко використовувався Royal Naval Air Service (RNAS) у Першій світовій війні для спостереження за морем, розвідки, бомбардування та перехоплення ворожих дирижаблів, зокрема для захисту Британії від німецьких повітряних атак.
Літаки також експлуатувалися на легких крейсерах, авіаносцях‑гідросамольотах і тральщиках, де їх піднімали і скидали на воду за допомогою кран‑деррик.
Окремі Sopwith Baby були використані Австралією, Францією, Норвегією, Грецією та Італією; деякі перебували на службі навіть після війни — останній знятий з експлуатації у норвезькому флоті у 1931 році.
Тактичне застосування
Основне завдання Baby полягало в морській розвідці і патрулюванні, пошуку підводних човнів, а також у легких бомбардувальних операціях над морем. Він також брав участь у перших спробах організованих повітряних дій проти дирижаблів і кораблів супротивника.
Репліки та збережені екземпляри
Один з Sopwith Baby зберігся в Fleet Air Arm Museum у Йєйвілтоні (Велика Британія) як експонат. Також у світі створено кілька авіаційних реплік цього типу літака для музейних і показових польотів.
Значення
Sopwith Baby був одним із найважливіших морських розвідувальних літаків Першої світової війни, що підтвердив ефективність гідросамольотів у бойових операціях та морській авіації. Його успішна служба зробила його класичним прикладом британської авіаційної інженерії початку ХХ століття.