Селяни казали, що піраміди з’явилися самі, вночі, коли кози перестали мекати, а вітер заблукав між банановими плантаціями. Інші наполягали, що їх зводили гуанчи, які вміли розмовляти з сонцем так само природно, як із сусідом через паркан. Треті ж, найобережніші, лише знизували плечима: на Тенеріфе не все потребує пояснень — деякі речі просто трапляються, як раптовий дощ у серпні або любов, що приходить без запрошення.

Туристи фотографують їх з усіх боків, намагаючись упіймати сенс у кадрі. Але сенс, як завжди, лишається за межами об’єктива. Він живе між каменями, у мурахах, що знають правильний шлях, і в ящірках, які гріються на східцях, мов дрібні охоронці вічності. Один хлопчик якось поклявся, що бачив, як уночі піраміди міняються місцями, щоб не занудьгувати. Йому не повірили, але з того часу одна з них і справді стоїть трохи кривіше, ніж раніше.

Місцеві мешканці звикли до пірамід, як звикають до родичів із дивними звичками. Вони не питають, навіщо ті тут, і не намагаються їх пояснити. Лише іноді, під час серпневої спеки, коли повітря стає густим, як мангове варення, старі жінки шепочуть, що піраміди — це сходи. Не для людей, а для пам’яті. Бо пам’ять, як і духи, потребує зручного підйому.

Вони не схожі на піраміди, що марять величчю фараонів. Ці — скромні, приземкуваті, складені з лавового каміння, який ще пам’ятає жар підземного вогню. Вдень вони здаються купами каміння, залишеними селянами, які втомилися від поля і пішли додому обідати. Але надвечір, коли тіні видовжуються й починають жити власним життям, піраміди випростовуються, мов старі, що пригадали молодість, і дивляться на Атлантику з гідністю тих, хто знає більше, ніж говорить.

У містечку Ґуїмар, де вітер має смак солі, а сонце ходить колами, ніби забуло про обов’язок заходити, піраміди стоять так, наче виросли самі — з каміння, пам’яті й упертої мовчанки землі. Ніхто достеменно не знає, хто поклав перший камінь, але всі певні: це сталося в той день, коли час тут уперше спіткнувся.

Опівдні піраміди мовчать. Вони терплячі, як старі свідки, що пережили не одну правду. Туристи фотографують їх з тією ж надією, з якою ловлять метеликів у сачок: забрати додому доказ дива. Але диво не любить доказів. Воно любить тінь, яку піраміди відкидають на землю в дні рівнодення — рівну, точну, мов ніж, що розрізає рік навпіл.

Коли світанок сповзає з Атлантики, наче стара ковдра з плечей океану, піраміди Ґуїмара стоять так, ніби вони завжди тут були — ще до того, як люди навчилися рахувати дні й ховати пам’ять у кишенях календарів. Вони не з каменю, а з часу: кожен базальтовий уступ зберігає шепіт рук, що складали його, не знаючи, кому і навіщо.

Піраміди в Ґуїмарі (Pirámides de Güímar) — це комплекс із шести терасних, прямокутних, пірамідоподібних споруд, збудованих без використання розчину з чорного вулканічного каменю, що розташований у районі Чакона (Chacona) поблизу міста Ґуїмар на східному узбережжі острова Тенеріфе (Канарські острови, Іспанія).

Щосуботи, ще до того, як сонце встигало розпалити каміння на схилах острова, ринок прокидався раніше за півнів.

Він з’являвся посеред площі так, ніби виростав із землі разом із банановими деревами та кактусами. Старі продавці стверджували, що деякі столи стоять тут довше, ніж пам’ятають найстарші мешканці Тенеріфе. І, дивлячись на їхні потріскані дошки, легко було в це повірити.

• http://www.piramidesdeguimar.net/

У селі Гуїмар на острові Тенеріфе, одного з Канарських островів, є шість східчастих пірамід з прямокутною основою.

Національний парк Гарахонай розташований в центральній частині канарського острова Гомера. Отримав статус національного парку в 1981 році, а вже у 1986 році був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пляж Ла Арена знаходиться на півдні канарського острова Тенеріфе. Особливість пляжу – чорний вулканічний пісок. Звідси також відкривається чудовий панорамний вид на сусідній острів Ла Гомера.

Захід сонця на Ла Арена,
Чорний пісок, мов нічна тінь,
Вулкану тиша, що зберігає
Тієї землі магічний дім.

Ель Медано (ісп. El Médano, буквально «піщана дюна») — місто на південному узбережжі острова Тенеріфе в складі Канарських островів (Іспанія). Це популярний туристичний та курортний центр, що входить до муніципалітету Гранаділья де Абона (Granadilla de Abona), відомий природними пляжами, сильними вітрами й ідеальними умовами для водних видів спорту. Місто розташоване поруч із міжнародним аеропортом Тенеріфе Південь (Reina Sofía).

Розжарена кипляча лава вривалася у води океану… І ось що з того через деякий час вийшло.

Близькі, доступні і неймовірно насичені Канари. Перша серія – гори Анага і початок сходження на вулкан Тейде на острові Тенеріфе.

Канделарія — муніципалітет в Іспанії, у складі автономної спільноти Канарські острови, у провінції Санта-Крус-де-Тенеріфе, на острові Тенеріфе. До його складу входить сім населених пунктів.

Будинок Омара Шарифа, більш відомий як LagOmar, — унікальний архітектурний комплекс на острові Лансароте (Канарські острови), розташований у селищі Насарет поблизу старої столиці острова — Тегісе. Об’єкт став відомим завдяки короткому володінню всесвітньо відомим актором Омар Шариф у 1970-х роках. Сьогодні це музей, ресторан і популярна туристична пам’ятка, що поєднує природну вулканічну архітектуру з модерністським дизайном.

Висота понад 2000 метрів. Хмари перетікають через краї кратера колишнього найбільшого на планеті вулкана і розтікаються по долині.

Дорога на мис Тено. Тенеріфе, Канарські острови.

Мис Тено (Teno) — це природна пам’ятка, розташована на північному заході острова Тенеріфе, який є частиною Канарських островів, Іспанія.

Ранок на Тенеріфе — це справжня насолода для всіх, хто цінує красу природи і спокій. Ранкове сонце м’яко освітлює пляжі, створюючи неповторні барви на горизонті. Яскраві кольори райдуги — червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий — створюють вражаюче видовище на фоні вулканічних ландшафтів та океану.