Саркофаг Шепсіпуміна — пам’ятка давньоєгипетського поховального мистецтва часів Першого перехідного періоду (близько 2170–2020 рр. до н. е.). Він походить із некрополя Ель-Хававіш поблизу міста Ахмім у Верхньому Єгипті та належав високопоставленому чиновнику Шепсіпуміну, який обіймав важливі державні й військові посади. Збережені фрагменти саркофага містять цінні тексти, що розкривають соціальний статус власника, його зв’язок із царською владою та давньоєгипетські уявлення про загробне життя.

Саркофаг Іусанх — дерев’яний розписаний саркофаг жриці храму Амона на ім’я Іусанх, створений у період XXI династії (близько 1070–945 рр. до н. е.). Він походить із знаменитого фіванського некрополя Баб ель-Газус, де було виявлено сотні поховань жерців і жриць Амона. Саркофаг є цінним свідченням релігійних уявлень давніх єгиптян про смерть, загробне життя та божественний захист душі.

01:14 — Маат і Ісфет 03:50 — Атом і Бенбен 05:01 — Шу і Тефнут 07:10 — Геб і Нут 08:40 — Маат 10:18 — Ра і Апоп 12:06 — Осіріс, Ісіда і Сет 16:41 — Анубіс і бальзамування 19:03 — Зважування серця 22:30 — Бастет 26:00 — Хатхор 28:36 — Тот 31:14 — Ра і Хатхор 33:42 — Народження Хатшепсут 36:47 — Олександр Македонський і оракул Амона 39:13 — Рамсес Великий 45:07 — Міфи в повсякденному житті

СПАДЩИНА, ОДЕРЖАНА МЕТЕНОМ

Було дано йому майно батька його Інпуеманха, судді і писаря: не було (ні) зерна, (ні) майна всякого домашнього, а були люди і дрібна худоба.

[КАР’ЄРА МЕТЕНА.]

Мало хто докладно розбирається з пірамідами після Хуфу але багато хто вважає що єгиптяни втратили якісь древні космічні технології і знання і вже не могли будувати як раніше. Чи дійсно так було насправді?

У глибинах підземного світу, куди після смерті сходять душі людей стародавнього Єгипту, стоїть велика Зала Двох Істин. Там, у тиші, що важча за камінь, відбувається найважливіший суд усього існування.

У центрі зали сидить Осіріс — володар потойбічного світу. Його обличчя спокійне, але погляд не пропускає жодної неправди. Поруч стоять інші боги, а Анубіс мовчки готує золоті терези.

Будівництво єгипетських пірамід — один із найвідоміших інженерних і архітектурних процесів Стародавнього світу, що відбувався переважно в період Стародавнього та Середнього царств Стародавнього Єгипту. Піраміди будували як гробниці фараонів і сакральні споруди, пов’язані з уявленнями про загробне життя та божественну владу правителя. Найвідоміші з них — піраміди комплексу Гізи.

ВСТУП

[Князь, начальник Верхнього Єгипту], перебуваючий у палаці страж Нехена, глава Нехеба, єдиний друг [фараона], шанований Осірісом, що стоїть на чолі померлих, Уна (говорить):

Незакінчена мегалітична скриня в Каїрському музеї.

Періодизація історії Стародавнього Єгипту — це наукова система поділу багатовікової історії єгипетської цивілізації на великі хронологічні етапи, що відображають політичні, культурні та соціально-економічні зміни. Вона охоплює період від формування ранньодержавних структур у IV тисячолітті до н. е. до втрати Єгиптом незалежності у 30 році до н. е.

У цьому відео ми розглянемо, чи була єгипетська культура одержима смертю, поговоримо про магію у житті єгиптян, зокрема про Геку, розглянемо соціальний устрій суспільства, зупинимося на ролі сім’ї та жінки в єгипетському суспільстві, дослідимо моду стародавніх єгиптян та торкнемося міфологіі, саме походження світу.

[Початок повчання, що його цар Верхнього і Нижнього Єгипту Ахтой написав] для свого сина Мерікара…

У давньому Єгипті, коли Ніл ще здавався межею між світами живих і тіней, люди вірили, що смерть — це не кінець, а шлях у невидиме царство.

Кажуть, у ті часи пустеля була не просто піском. У її тиші ходив чорний страж із головою шакала — Анубіс. Він з’являвся там, де згасало життя, але ще не народилася вічність.

Фаюмські портрети — це реалістичні поховальні портрети, що створювалися в Римському Єгипті приблизно з I до III століття н. е. Вони були частиною поховальної традиції муміфікації та прикріплювалися до мумій замість традиційних масок. Ці твори є унікальним поєднанням давньоєгипетських поховальних практик і греко-римського реалістичного живопису, а також одними з найкраще збережених прикладів античного портретного мистецтва.

Відділ мистецтва Давнього Єгипту Лувру містить понад 50 000 робіт, починаючи з 4000 року до нашої ери до 4 століття нашої ери, що є спадщиною цивілізацій, що населяли дельту та долину нижньої течії Нілу.

IV. Воістину: азіати всі стали подібні до єгиптян, а єгиптяни [стали] подібні до чужоземців, викинутих на дорогу.

Воістину: волосся випало у всіх. Не відрізняється син мужа від такого, що не має батька. Воістину: [страждають] через галас. Не припиняється галас в роки галасу.

Немає кінця галасу.

В рік 9 було засідання в приймальному залі, з’явлення фараона в короні атеф на великому троні з електрону, серед красот його палацу. Зібралися вельможі й семери двору…

00:00 Раннє царство. Основні події 01:41 Шо по шкільній програмі? 05:42 Єгиптологія в Україні 08:20 Раннє царство. Уряд 11:46 Економіка 12:44 І знову про Нармера 15:22 Нейтхотеп. Хор Аха 20:57 Джер і Мернейт 26:06 Ден 29:00 ІІ династія. Перібсен 33:13 Принцип Маат

Рік Х+1. [Народження] обох дітей царя Нижнього Єгипту.

Рік Х+2. Збудування з дерева-жр судна на сто ліктів «Поклоніння обох земель» і 60 шістнадцяти [ліктьових?] царських барок. Розорення країни Нехсі. Доставлення 7 000 полонених, чоловіків і жінок, 200 000 голів великої і дрібної худоби. Збудування стіни Південної і Північної країни [під назвою]: фортеці (?) Снофру. Доставлення 40 суден з (?) кедровим деревом.

Муміфікація у Стародавньому Єгипті — складний ритуально-технологічний процес збереження тіла після смерті, який був тісно пов’язаний із релігійними уявленнями про потойбічне життя. Єгиптяни вірили, що збережене тіло є необхідною умовою існування душі в загробному світі, тому процес бальзамування набув надзвичайно високого розвитку.

Був чоловік на ім’я Хезінануп, селянин Натронового Оазису.
І була жінка у нього на ім’я Меріт.
І ось цей селянин сказав своїй жінці: «Ось я спущусь в Єгипет, щоб принести звідти їжі моїм дітям. Ходімо ж, відміряй мені ячменю, що в амбарі»…
І вона відміряла йому [26] мір ячменю.
І ось цей селянин сказав своїй жінці: «Ось, [залишається) 20 мір ячменю для їди (тобі) з твоїми дітьми. Приготуй же мені 6 мір ячменю для хліба і пива на кожний день, хай буду я [жив] цим».

Послав фараон одного із знатних вельмож своєї країни в далеке плавання. Але спіткала того невдача, і не зміг він виконати веління фараона. Повернувся він до Єгипту ні з чим.

З сумом дивився вельможа на берег: лякав його гнів фараона.
І тоді, щоб втішити його, звернувся до нього бувалий дружинник з почту його.

Розетський камінь — одна з найвідоміших археологічних пам’яток світу, яка стала ключем до розшифрування давньоєгипетських ієрогліфів і відкрила людству можливість читати тексти, що залишалися незрозумілими майже півтори тисячі років. Напис на камені повторює один і той самий текст трьома різними системами письма — давньоєгипетськими ієрогліфами, демотичним письмом та давньогрецькою мовою.

Похоронний храм Хатшепсут — один із найвизначніших архітектурних комплексів Стародавнього Єгипту, збудований у XV столітті до н. е. на західному березі Нілу в Дейр ель-Бахрі. Він був присвячений фараону Хатшепсут та богу Амону. Храм став шедевром архітектури Нового царства і символом політичної легітимації жінки на троні фараонів.

У Дніпрі вперше більш як за сторічну історію музею імені Яворницького широкому загалу представляють давньоєгипетську мумію. Її вік – близько п’яти тисяч років, тобто вона є ровесницею найдавніших пірамід.

Мерітамен (бл. 1280-1220 до н. е. ) була дочкою фараона Рамзеса II та однієї з його дружин Нефертарі.

Мерітатен — єгипетська цариця з 18 династії, старша з шести дочок Ехнатона і Нефертіті, дружина фараона Сменхкаре.

Маски мумій у Стародавньому Єгипті — це поховальні предмети, які накладалися на обличчя муміфікованих тіл або розміщувалися поверх бинтів. Вони виконували релігійно-ритуальну функцію: забезпечували ідентифікацію померлого в загробному світі, захищали його та надавали йому «ідеалізований» образ для вічного життя. Такі маски використовувалися від Ранньодинастичного періоду до греко-римської доби.