Кратон Врангеля — це стабільний древній блок континентальної кори, розташований на крайньому сході Євразії, у районі Чукотського півострова та острова Врангеля. Він є архейсько-протерозойським кратоном, який відіграє важливу роль у структурі Північно-Східної Азії та у вивченні давньої тектоніки Арктики. Кратон Врангеля є фундаментальною геологічною одиницею для формування давніх суперконтинентів, таких як Колумбія (Нуна) та Родінія.

Кратон Амазонія, або Амазонський щит, — це один із найбільших і найдавніших стабільних блоків континентальної кори Південної Америки. Він займає центральну і північну частину материка, охоплюючи сучасні території Бразилії, Болівії, Перу, Венесуели, Гвіани та частково Колумбії. Кратон сформувався в архейському і протерозойському періодах, його кристалічний фундамент має вік від 3,2 до 2,0 мільярдів років. Кратон Амазонія є фундаментальною одиницею для формування сучасного материка і відіграє важливу роль у реконструкції ранніх суперконтинентів, таких як Кенді, Колумбія (Нуна) та Родінія.

Кратон Сан-Франциско — це один із древніх стабільних блоків континентальної кори Південної Америки. Він розташований у центральній та південно-східній частині Бразилії і відіграє фундаментальну роль у структурі материка. Кратон сформувався переважно в архейському та ранньопротерозойському періодах, його кристалічний фундамент має вік до 3,2 мільярдів років. Він є частиною великих архейських щитів Бразильського щита і зберігає важливу інформацію про ранню еволюцію Південної Америки.

Кратон Західної Австралії — це великий стабільний блок континентальної кори, що складає основу західної частини Австралійського континенту. Він є архейсько-протерозойським кратоном із віком фундаменту до 3,6 мільярдів років, що робить його одним із найдавніших континентальних блоків Землі. Кратон Західної Австралії відіграє ключову роль у реконструкції ранньої геологічної історії суперконтинентів, таких як Ваалбарра, Кенді та Колумбія (Нуна).

Кратон Східної Європи, також відомий як Східноєвропейський щит, — це великий стабільний блок континентальної кори, що утворює основу більшої частини Східної та Північної Європи. Він є архейсько-протерозойським кратоном, віком від 3,5 до 1,6 мільярдів років, і є одним із найдавніших геологічних утворень на Землі. Кратон Східної Європи забезпечує фундамент для формування сучасних територій Росії, Фінляндії, Балтії та частково Східної Європи.

Кратон Канади, також відомий як Канадський щит, — це одна з найбільших і найстаріших стабільних частин континентальної кори Землі. Він займає більшу частину східної та північної Канади, простягаючись від Великих Озер на півдні до Арктичного архіпелагу на півночі. Вік його кристалічного фундаменту сягає 4 мільярдів років, що робить його одним із найдавніших геологічних утворень на планеті. Кратон Канади є ключовим об’єктом досліджень у геології та палеогеографії через свою стабільність і багатство корисних копалин.

Кратон — це стабільна частина континентальної кори, що збереглася без істотних змін протягом сотень мільйонів і навіть мільярдів років. Кратон є основою материків і формує їх найдавніші геологічні структури. Він складається переважно з архейських та протерозойських порід і відіграє ключову роль у вивченні еволюції Землі.

Кенорленд (Кенді) — ранньопалеопротерозойський суперконтинент, який існував приблизно 2,7–2,1 мільярдів років тому. Його назва походить від геологічного терміну «Кенді» (від кантонів і щитів, де були знайдені давні архейські та протерозойські породи), хоча точне походження назви варіюється у різних джерелах. Кенді є одним із перших суперконтинентів після Ваалбарри і відіграла ключову роль у формуванні ранньої континентальної кори, стабілізації кратонів і початку глобальних тектонічних циклів.

Ваалбарра (Валбан) — гіпотетичний ранньопалеопротерозойський суперконтинент, який існував близько 3,6–2,7 мільярдів років тому. Назва походить від гір Ваал і Барра в Австралії, де були знайдені давні геологічні утворення, що дозволили вченим реконструювати структуру цього континенту. Ваалбарра є одним із перших відомих суперконтинентів Землі і відіграла ключову роль у формуванні земної кори та ранньої тектоніки плит.

Струменева течія — це вузький потужний потік дуже швидкого повітря у верхніх шарах атмосфери Землі, переважно в тропосфері та нижній стратосфері. Вона простягається на тисячі кілометрів і має величезний вплив на погоду, клімат, авіацію та глобальну циркуляцію атмосфери. Струменеві течії є одним із ключових механізмів перенесення тепла та вологи між різними широтами планети.

Висхідні повітряні потоки (англ. soaring, термічно “підйомна конвекція”) — це рух повітря вгору, що виникає в атмосфері внаслідок нерівномірного нагрівання земної поверхні, рельєфу або динамічних атмосферних процесів. Вони є ключовим природним явищем у метеорології, авіації безмоторних польотів (планеризм, парапланеризм) та поведінці птахів, які ширяють у повітрі без активного махання крилами.

Гетто у Венеції — історичний район у північній частині Венеції, який вважається першим офіційно ізольованим єврейським кварталом у світі. Саме від назви цього району походить слово «гетто», яке згодом набуло міжнародного значення як позначення території примусового проживання певної етнічної або соціальної групи. Венеційське гетто стало важливим центром єврейського життя, культури, релігії та книгодрукування в Європі XVI–XVIII століть і сьогодні є однією з найвизначніших історичних пам’яток міста.

24 Hours of Le Mans — найстаріша та одна з найпрестижніших автомобільних гонок на витривалість у світі, яка проводиться щороку з 1923 року поблизу міста Ле-Ман у Франції. Гонка триває безперервно протягом 24 годин і випробовує не лише швидкість, а й надійність техніки, ефективність командної роботи та витривалість пілотів. Вона є частиною «потрійної корони автоспорту» разом із Гран-прі Монако та Indianapolis 500.

Таримський басейн — це велика внутрішньоконтинентальна западина в Центральній Азії, розташована переважно в межах Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю. Він є одним із найсухіших і найвіддаленіших регіонів Азії та відомий пустелею Такла-Макан, значними запасами нафти й газу та унікальними геологічними й археологічними об’єктами.

Що таке Іран і чому ця країна викликає так багато інтересу у світі?

Burka Band — перший і єдиний жіночий рок-гурт з Афганістану, чиї учасниці досі залишаються невідомими. Їхній секрет знали лише десятеро людей — бо розкриття могло коштувати їм життя.

Українське Полісся — природно‑географічна область, що займає північну частину України, простягаючись уздовж кордону з Білоруссю, включає значні площі лісів, боліт та лісостепових ландшафтів. Клімат цієї території зазнає помітних змін під впливом глобального потепління та антропогенних факторів. Ці зміни безпосередньо впливають на екосистемні процеси, водний режим, структуру рослинності, а також на частоту й інтенсивність лісових пожеж, що становлять серйозну екологічну загрозу регіону.

Атмосферна електрика — це сукупність електричних явищ і процесів, що відбуваються в атмосфері Землі внаслідок існування і руху електричних зарядів у повітрі. Вона охоплює виникнення, розподіл, перенесення й розряди електричних зарядів у повітрі, включаючи і такі феномени, як блискавки та інші електричні розряди.

Острів Харк (перс. جزیره خارگ, англ. Kharg Island) — континентальний острів, що належить Ісламській Республіці Іран і розташований у північній частині Перської затоки, приблизно за 25 км від узбережжя Ірану в провінції Бушир. Острів відомий як ключовий центр нафтового експорту Ірану і важливий стратегічний об’єкт у регіоні.

На території Вінниччини та Житомирщини, морських відкладів не виявлено. Якщо припустити, що колись стався глобальний потоп, то вся планета могла бути затоплена, і лише ця територія залишалася сушею — можливо, у вигляді архіпелагу островів.

Медобори — гірський кряж, що тягнеться від Одеської до Львівської області. Це залишки бар’єрного рифу Сарматського моря.

Скеля Сліз — прибережний відвісний утес на Чорноморському узбережжі Кавказу, поблизу міста Туапсе, між узбережжям та лісовими масивами району мису Мис Кадош. Є однією з найвідоміших природних пам’яток цього відтинку узбережжя завдяки своїй майже вертикальній скельній стіні та мальовничим краєвидам.

Авалонська експлозія (Avalon explosion) — це назва, що використовується у палеонтології й еволюційній біології для позначення раптового, значного збільшення кількості й різноманітності тіла й поведінки примітивних багатоклітинних організмів під кінець едіакарського періоду, приблизно 575 млн років тому. Цей еволюційний сплеск ускладнення морфології й розширення морфорізноманіття вважають попередником легендарної кембрійської експлозії, але зосередженим саме на формах, виявлених у фаунах едіакарського віку, особливо на Півострові Авалон (Avalon Peninsula) у сучасній Канаді.

У березні 2021 року на півострові Рейк’янес після століть бездіяльності почалося нове виверження вулкана в районі Ґелдінгадалур поблизу гори Фаґрадальсф’ядль (Fagradalsfjall), яке привернуло увагу науковців, туристів і ЗМІ завдяки дивовижним нічним світловим явищам та активності лавових потоків. Серед фотографій і відео поширювалися кадри, де над вулканом чи над полями лави здавалося, ніби «сині кулі» світяться в темряві, що спричинило обговорення та спекуляції про «синю лаву» або інші рідкісні оптичні явища.

Полігон Капустин Яр — один із найважливіших ракетних випробувальних полігонів у Росії, створений у радянський післявоєнний період для розробки й випробувань ракетної техніки, космічної техніки та засобів ППО. Він має значну військову, наукову та історичну роль у розвитку ракетобудування й космонавтики, а також у сучасних військових подіях, зокрема війні між Росією та Україною.

Ядерна аварія в затоці Андрєєва — це ядерна аварія, що сталася у лютому 1982 року на радянській військово‑морській базі Андрєєва бухта (Andreyeva Bay) на північному заході Російської Федерації біля Мурманська. Аварія пов’язана з витоком радіоактивної води з резервуару зі зношеними компонентами відпрацьованого ядерного палива, що створило значні екологічні ризики і стало складним довготривалим завданням для ліквідації наслідків.

Арзамас-16 — кодова назва закритого міста та наукового центру ядерної зброї у Радянському Союзі, що стало основним осередком розробки та створення радянських атомних і термоядерних боєприпасів. Розташоване у Нижегородській області Росії, це місто-об’єкт було одним із найсекретніших у світі в часи холодної війни і до 1991 року не згадувалося в публічних картах і документах.