Садиба Петровське‑Алабіно (рос. Петровское-Алабино, англ. Petrovskoye‑Alabino) — історичний архітектурний ансамбль XVIII століття в стилі класицизму, розташований у селі Петровське (мікрорайон Княжищево / Алабино) Наро‑Фомінського міського округу Московської області . Це був один із розкішних підмосковних маєтків пізнього класицизму, який сьогодні перебуває у занедбаному стані, представляючи романтичні руїни, що приваблюють істориків і туристів.

Чкаловський аеродром — це військовий аеродром, розташований у Московській області, за 31 км на північний схід від Москви, на південно-східному краю міста Щолково (мікрорайони Щолково-3, Щолково-10, селище Чкаловський), за 2 км на захід від Зоряного містечка. ICAO: UUMU, IATA: CKL , Координати: близько 55.8783° N, 38.0617° E.

Чкаловський аеродром — це військовий аеродром, розташований у Московській області, за 31 км на північний схід від Москви, на південно-східному краю міста Щолково (мікрорайони Щолково-3, Щолково-10, селище Чкаловський), за 2 км на захід від Зоряного містечка.

Екскурсія по Перемишлю. Міжвоєнний період. Друга Річ Посполита. Сян. Перемишльські орлята. Лінія Сталіна.

Тумани утворюються через взаємодію холодних і теплих течій, а також різні географічні особливості, наприклад, в Ньюфаундленді та Чернівцях.

Міжнародний аеропорт Жуковський (IATA: ZIA, ICAO: UUBW) — один із аеропортів Московської області, розташований між містами Жуковський та Раменське, приблизно за 3 км на південний захід від залізничної платформи «42 км». Спочатку аеропорт був експериментальним летовищем Льотно-дослідного інституту імені М. М. Громова, а згодом перетворився на цивільний аеропорт, відкритий для регулярних рейсів.

Міжнародний аеропорт Шереметьєво (код ІАТА: SVO, ICAO: UUEE) — головний аеропорт Москви та найбільший за пасажиропотоком в Росії. Розташований на північний захід від столиці, у місті Хімки Московської області, він є важливим транспортним вузлом, що з’єднує Росію з понад 200 напрямками по всьому світу.

Електрогорськ (рос. Электрогорск; англ. Elektrogorsk) — місто в Московській області , у Павлово‑Посадському міському окрузі, розташоване приблизно за 75 км на схід від Москви. Виник як робітниче поселення навколо електростанції і згодом став містом із розвиненою індустріальною, енергетичною та соціальною інфраструктурою.

Сонячногірськ — місто в Московській області, адміністративний центр міського округу Сонячногірськ. Розташоване на північний захід від Москви, на березі озера Сенеж. Відоме як рекреаційний центр, транспортний вузол і місто з розвиненою інфраструктурою, історично пов’язане з формуванням підмосковної курортної зони.

Де-Мойн (англ. Des Moines) — столиця штату Айова та найбільше місто цього штату в США. Місто є адміністративним, економічним і культурним центром штату, а також важливим вузлом фінансових, страхових та технологічних галузей. Де-Мойн розташований на річці Де-Мойн у центральній частині штату й відомий як центр аграрного бізнесу, страхових компаній та політичних подій, зокрема передвиборчих кампаній у США.

Гоберо — це одна з найважливіших археологічних пам’яток Сахари, розташована в пустелі Тенере на території сучасного Нігеру. Вона відома як найдавніше і найбільше відоме кладовище кам’яної доби в Сахарі, яке існувало в часи, коли пустеля була зеленою та багатою на озера.

Тассілі-н’Адджер — це один із найвизначніших археологічних комплексів світу та об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, розташований на південному сході Алжиру в самому серці Сахари. Він відомий не лише фантастичними скельними пейзажами, а й величезною колекцією доісторичного наскельного мистецтва.

На полігоні в Польщі українські танкісти вчаться володіти Leopard 2, одним із найсучасніших бойових танків в арсеналі НАТО. Тренування проводяться в рамках місії військової допомоги Україні за участю кількох союзників по НАТО.

Мерфрісборо — місто у штаті Теннессі, США, адміністративний центр округу Ратерфорд і значний регіональний центр у центральній частині штату. Розташоване приблизно за 50 км на південний схід від Нешвілла — столиці штату.

Воєводства Польщі (пол. województwa) — найвищі одиниці адміністративно-територіального поділу Республіки Польща. Сучасна система воєводств була запроваджена 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи, яка замінила попередній поділ на 49 малих воєводств і повернула трирівневу структуру управління: воєводство — повіт — гміна. Нині Польща поділена на 16 воєводств, кожне з яких має власні органи самоврядування та представника центральної влади — воєводу.

Сілезія (пол. Śląsk, нім. Schlesien, чес. Slezsko) — історико-географічний регіон Центральної Європи, розташований переважно в басейні верхньої та середньої течії річки Одри. Більша частина Сілезії нині входить до складу Польщі, тоді як менші території належать Чехії та Німеччині. Регіон відомий багатою історією, складним етнічним складом, значним промисловим потенціалом і важливою роллю в політичній історії Центральної Європи. Протягом століть Сілезія перебувала під владою Польщі, Богемії, Габсбургів, Пруссії, Німецької імперії та інших держав, що зумовило її культурне й мовне розмаїття.

Медова печера… Ім’я, що навіває на думки загадкових, чарівних місць, де час, здається, зупиняється. Розташована в східній частині Львова, ця дивовижна пам’ятка природи пестить погляд своїм теплим медовим відтінком вапняку та гармонією з навколишнім лісом, який мовби обіймає печеру, запрошуючи до спокою й відпочинку. Вона захована в місцевості Майорівка, на вулиці Медової Печери, і є частиною зеленого серця міста — Винниківського лісопарку.

Скельська сталактитова печера — розташована в серці Криму, на південному схилі Байдарської долини, поруч із селищем Родниківське. Печера була створена мільйони років тому, коли підземні води поступово працювали з вапняковими породами, формуючи це неперевершене підземне чудо природи.

• https://www.apokryfruski.org/

Apokryf Ruski — відкритий український науковий ресурс, присвячений історії, культурі та спадщині українців (русинів) у Центрально-Східній Європі. На сайті зібрано наукові статті, історичні документи, архівні матеріали, фотографії, рукописи та публікації, що стосуються українсько-польських взаємин, Бойківщини, Лемківщини, Холмщини, Надсяння та інших регіонів українського етнокультурного простору. Ресурс створений як некомерційна відкрита база знань для дослідників, студентів і всіх, хто цікавиться історією та культурою України.

Кожне місто має свою душу. Душа Сенліса не кричить і не прагне бути почутою всіма. Вона говорить тихим голосом дзвонів, шелестом лісу, дзюрчанням річок і кроками людей, які століттями проходили одними й тими самими вулицями. І тому кожен, хто хоча б раз потрапляє сюди, відчуває дивне враження: ніби він не відкриває це місто вперше, а повертається до місця, яке терпляче чекало на нього багато століть.

Антонієві печери — це важливий історичний та архітектурний комплекс, який несе в собі величезне значення для історії православного чернецтва та культури України.

Понад дві тисячі років це місто живе серед лісів, ніби вони оберігають його від поспіху світу. Щоранку туман спускається з дерев і лагідно вкриває старі мури, немов прагне приховати їх від часу. Та час давно перестав бути ворогом Сенліса. Він оселився тут, як поважний старий мешканець, що повільно прогулюється вздовж римських стін, торкається готичного собору і вітається з кожним каменем на бруківці.

Почни робити необхідне, потім те, що можливе, а потім раптом побачиш, що робиш неможливе.

Франциск Ассізький.

Тут усе має свою пам’ять. Вапнякове плато пам’ятає море, яке колись шуміло над ним мільйони років тому. Річки Нонетта й Онетта течуть так спокійно, ніби несуть не воду, а спогади про тих, хто приходив до них із надіями, страхами і молитвами. Вони бачили кельтів, які вперше назвали це місце своїм домом, римських легіонерів, що принесли сюди нові дороги, єпископів, королів, ремісників і мандрівників, чиї імена давно стерлися з людської пам’яті, але залишилися жити в подиху міста.

Середньовіччя подарувало Сенлісу найбільшу славу. У ті часи дзвони собору були настільки гучними, що, як розповідають старі легенди, їх чули навіть дерева навколишніх лісів, і вони на мить переставали шуміти, щоб дослухатися до молитви. На ринках кипіло життя, ремісники працювали так натхненно, ніби кожен виріб мав пережити своїх творців, а монастирі збирали не лише книги, а й людські надії.

Кришталева печера — це не просто природне диво, це справжній скарб Землі, захований у серці Тернопільщини. Вона мовчки розповідає свою історію, ніби старовинний листок, що вирвався із самої сутності природи, і зберігає безліч таємниць.