Dassault Mirage 4000 (також Super Mirage 4000) — французький одномісний двомоторний надзвуковий винищувач-прототип, розроблений компанією Dassault-Breguet наприкінці 1970-х років паралельно з одномоторним Mirage 2000. Літак був задуманий як значно більший, дальніший і потужніший розвиток концепції Mirage 2000, здатний виконувати завдання завоювання переваги в повітрі, перехоплення, ударів по наземних цілях та дальніх бойових місій. Перший політ відбувся 9 березня 1979 року.
Попри виняткові льотні характеристики — зокрема досягнення швидкості М=2 вже на шостому польоті — державного замовлення або експортного контракту отримати не вдалося. Було побудовано лише один екземпляр, який після завершення випробувань використовувався як експериментальна платформа, зокрема в роботах, пов’язаних із майбутнім Dassault Rafale. Нині єдиний Mirage 4000 зберігається в Musée de l’Air et de l’Espace.
Загальна характеристика
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Повна назва | Dassault Mirage 4000 |
| Альтернативна назва | Super Mirage 4000 |
| Країна | Франція |
| Розробник | Dassault-Breguet |
| Тип | одномісний двомоторний винищувач; багатоцільовий винищувач/ударний літак |
| Статус | прототип, серійно не вироблявся |
| Перший політ | 9 березня 1979 року |
| Екіпаж | 1 особа |
| Кількість побудованих | 1 |
| Силова установка | 2 × SNECMA M53; згодом M53-P2 |
| Максимальна швидкість | близько М=2,2 |
| Практична стеля | близько 20 000 м |
| Довжина | 18,70 м |
| Розмах крила | близько 12 м |
| Площа крила | близько 72,7 м² |
| Максимальна злітна маса | близько 32 т |
| Максимальне бойове навантаження | до 8 000 кг за проєктом |
| Паливо | приблизно 3 рази більше, ніж у Mirage 2000 |
| Дозаправлення в повітрі | передбачалося |
| Серійне виробництво | не здійснювалося |
| Бойове застосування | не застосовувався |
| Останній політ | 8 січня 1988 року |
| Сучасне місце зберігання | Musée de l’Air et de l’Espace, Ле-Бурже |
Основні габаритні та льотно-технічні характеристики підтверджуються Dassault Aviation і французьким Музеєм авіації та космонавтики; окремі довідкові джерела наводять дещо відмінні значення маси й висоти через різні етапи модернізації прототипу.
Передумови створення
Ідея Mirage 4000 виникла в середині 1970-х років на тлі пошуку Францією перспективного винищувача нового покоління. Dassault паралельно працювала над Mirage 2000 — відносно компактним одномоторним літаком, який у результаті став основним винищувачем нового покоління французьких ВПС.
У вересні 1976 року було прийнято рішення вести дослідження двомоторного літака паралельно з Mirage 2000. Mirage 4000 використовував значну частину технологічних рішень Mirage 2000, але був суттєво більшим. Основною відмінністю стала двомоторна силова установка, збільшені паливні баки, більша маса та площа крила, а також встановлення невеликих передніх горизонтальних поверхонь — canards — біля повітрозабірників.
На відміну від Mirage 2000, французька держава не погодилася фінансувати повноцінне доведення Mirage 4000 до серійного виробництва. Проєкт значною мірою став приватною ініціативою Dassault, яка фінансувала створення прототипу власними коштами за участю інших французьких авіаційних підприємств.
Концепція та призначення
Mirage 4000 створювався не просто як «двомоторний Mirage 2000». Його завданням було запропонувати значно потужнішу французьку альтернативу великим американським винищувачам, насамперед McDonnell Douglas F-15.
Збільшені розміри дозволили розмістити значно більший запас пального та забезпечити більшу дальність польоту. Одночасно два двигуни давали високі характеристики розгону, набору висоти та прискорення. Конструкція передбачала можливість застосування літака як винищувача завоювання переваги в повітрі, далекого перехоплювача, винищувача-бомбардувальника та носія ударного озброєння.
На ранньому етапі літак розглядався також як потенційний наступник Mirage IV у частині завдань, хоча в подальшому основна увага Dassault була зосереджена на експортному позиціонуванні Mirage 4000 як важкого багатоцільового винищувача.
Конструкція
Mirage 4000 отримав класичну для сімейства Mirage безхвостову схему з трикутним крилом (delta wing). За зовнішнім виглядом він нагадував збільшений Mirage 2000, але відрізнявся двома двигунами, збільшеними повітрозабірниками, більшою площею крила та передніми керованими поверхнями.
Фюзеляж був значно більшим, ніж у Mirage 2000. Збільшення внутрішнього об’єму використовувалося, зокрема, для розміщення пального та обладнання. Літак мав одномісну кабіну з характерним прозорим ліхтарем.
Крило та аеродинамічна схема
Основою аеродинамічної схеми було велике трикутне крило. Така конфігурація була традиційною для винищувачів Mirage і дозволяла поєднувати високу швидкість польоту з достатньою маневреністю.
Особливістю Mirage 4000 стали невеликі передні горизонтальні поверхні — канарди, встановлені біля повітрозабірників. Dassault використовувала їх для покращення аеродинамічних характеристик та маневреності літака. На Mirage 4000 канарди були пов’язані з експериментами з delta-canard-схемою, яка пізніше отримала значно ширший розвиток на Rafale.
Система керування
Mirage 4000 став важливим етапом у розвитку французьких систем керування польотом. Літак використовував електродистанційну систему керування, споріднену з концепцією, що застосовувалася на Mirage 2000.
Досвід випробувань Mirage 4000 з його delta-canard-конфігурацією згодом використовувався при розробленні систем керування та аеродинамічної схеми Rafale. За словами Dassault Aviation, саме Mirage 4000 зробив внесок у розвиток нових систем керування для такої конфігурації.
Матеріали конструкції
Однією з найбільш примітних технологічних особливостей Mirage 4000 було широке використання композиційних матеріалів.
Особливо відомою стала його вертикальна кіля/плавник, виготовлена з композиційного матеріалу на основі вуглецевих волокон. Усередині кіля був інтегрований паливний бак. Dassault називала Mirage 4000 першим реактивним винищувачем у світі з композитним кілем, який містив паливо.
Застосування композицій дозволяло зменшити масу конструкції та підвищити її опір втомі. Це було особливо важливо для великого двомоторного літака, оскільки маса конструкції безпосередньо впливала на дальність, маневреність та корисне навантаження.
Паливна система
Однією з головних переваг Mirage 4000 порівняно з Mirage 2000 був значно більший запас пального.
За даними Dassault Aviation, місткість паливної системи Mirage 4000 була приблизно утричі більшою, ніж у Mirage 2000. Літак також проєктувався з можливістю дозаправлення в повітрі.
Великий запас пального був необхідним для реалізації концепції важкого далекого винищувача. Саме він дозволяв Mirage 4000 претендувати на роль літака з набагато більшим бойовим радіусом, ніж одномоторні Mirage.
Силова установка
Початково Mirage 4000 отримав два турбореактивні двоконтурні двигуни SNECMA M53 з форсажними камерами. Двигун M53 був створений для нового покоління французьких бойових літаків і також застосовувався на Mirage 2000.
Перший прототип використовував двигуни, взяті з запасів програми Mirage 2000 відповідно до домовленості з французьким Міністерством оборони. Кожен двигун забезпечував приблизно 10 тонн тяги з форсажем, що давало літаку співвідношення тяги до маси понад одиницю в окремих конфігураціях.
На пізньому етапі випробувань, починаючи з 280-го польоту 22 травня 1987 року, прототип отримав вдосконалені SNECMA M53-P2. Музей авіації Ле-Бурже наводить для них тягу приблизно 6 545 кгс без форсажу та 9 680 кгс із форсажем на один двигун.
Льотні характеристики
Mirage 4000 продемонстрував виняткові для свого часу характеристики. Уже на шостому випробувальному польоті він подолав швидкість звуку і досяг М=2. Dassault зазначає, що літак міг набрати висоту 50 000 футів (приблизно 15 240 м) і досягти М=2 лише за 3 хвилини 50 секунд.
Максимальна швидкість літака в горизонтальному польоті оцінюється приблизно в М=2,2, а практична стеля — близько 20 км.
Після встановлення двигунів M53-P2 прототип демонстрував можливість тривалого надзвукового польоту. За даними Музею авіації та французьких авіаційних джерел, у 1987 році Mirage 4000 міг перебувати на швидкості близько М=2 протягом приблизно 18 хвилин.
Основні технічні характеристики
Габарити:
- довжина — 18,70 м;
- розмах крила — приблизно 12,0 м;
- площа крила — близько 72,7 м²;
- висота — приблизно 5,8–6,0 м, залежно від джерела та методики вимірювання.
Маси:
- споряджена/порожня маса — близько 13,4 т у поширених довідкових даних;
- максимальна злітна маса — приблизно 32 т;
- маса пального — близько 5,1 т у довідковій конфігурації.
Льотні дані:
- максимальна швидкість — близько 2 342 км/год, або М=2,2;
- практична стеля — близько 20 000 м;
- швидкопідйомність у довідкових даних — до приблизно 18 300 м/хв;
- бойовий/тактичний радіус залежав від озброєння, профілю польоту та зовнішніх баків; деякі довідники наводять близько 2 000 км як орієнтовний радіус дії.
Озброєння
Mirage 4000 проєктувався як багатоцільовий літак із дуже значним корисним навантаженням. Максимальна маса зовнішнього бойового навантаження оцінювалася приблизно в 8 000 кг. космічних польотів+1
Проєкт передбачав кілька варіантів озброєння залежно від завдання.
Для повітряного бою передбачалося застосування до 8 ракет Matra Magic класу «повітря—повітря». Літак також міг використовувати інші французькі керовані ракети, залежно від передбачуваної конфігурації.
Для ударів по наземних цілях розглядалися ракети AS-30L, а також різні бомбові та ракетні підвіски. Музей Ле-Бурже наводить як одну з передбачуваних конфігурацій до двох AS-30L і значну кількість іншого озброєння.
Передбачалася також можливість застосування французької ядерної ракети ASMP. Однак це слід розглядати саме як передбачену/пропоновану конфігурацію озброєння прототипу, а не як реально експлуатовану бойову систему, оскільки Mirage 4000 ніколи не був прийнятий на озброєння.
Літак також мав два 30-мм авіаційні гармати DEFA, призначені для ближнього повітряного бою та ураження наземних цілей.
Радіолокаційне та бортове обладнання
Mirage 4000 створювався в період швидкого розвитку французької авіоніки, тому його обладнання змінювалося в ході випробувань.
Для літака розглядалася/застосовувалася багатофункціональна радіолокаційна система сімейства Thomson-CSF RDM. У пізніших варіантах опрацьовувалося застосування більш досконалого радара, який у джерелах пов’язується з розвитком RDM та концепцією Cyrano 500.
У 1986 році кабіну прототипу модифікували для розміщення навігаційно-прицільної системи, що було пов’язано з підготовкою літака до демонстрації його багатоцільових можливостей потенційним замовникам.
Випробування
Перший політ відбувся 9 березня 1979 року на авіабазі Істр. Літак пілотував знаменитий французький льотчик-випробувач Жан-Марі Сажет (Jean-Marie Saget). Уже перший політ продемонстрував значний потенціал конструкції: літак перевищив швидкість звуку.
На шостому польоті Mirage 4000 досяг М=2. Це стало особливо важливим показником, оскільки літак був великим, двомоторним і мав значно більшу масу, ніж Mirage 2000.
У ході програми прототип отримував різні вдосконалення, включно з новою композитною вертикальною поверхнею та змінами силової установки. У 1981 році літак демонструвався на Паризькому авіасалоні в озброєній конфігурації, а в 1982 році — на авіасалоні у Фарнборо.
Порівняння з Mirage 2000
Mirage 4000 і Mirage 2000 були розроблені практично одночасно та мали спільне технологічне походження, але виконували різні концептуальні завдання.
Mirage 2000 був компактним одномоторним винищувачем, оптимізованим для французьких ВПС та експорту. Mirage 4000 являв собою значно більший двомоторний літак із набагато більшим запасом пального, більшим бойовим навантаженням та потенційно значно більшою дальністю.
Саме ця різниця виявилася однією з головних причин проблем Mirage 4000 на французькому ринку: французькі ВПС уже зробили стратегічний вибір на користь дешевшого та компактнішого Mirage 2000 і не хотіли розпорошувати ресурси на паралельну серію важкого винищувача.
Ставлення французьких ВПС
Французькі ВПС не заперечували технічного потенціалу Mirage 4000, але не вважали доцільним фінансувати його серійне виробництво.
Основний бюджет був спрямований на Mirage 2000. Пропозиція щодо створення передсерійної партії з п’яти літаків так і не була реалізована. У результаті Dassault довелося шукати іноземного замовника.
Водночас у різні періоди розглядалися можливості використання Mirage 4000 у французьких ВПС як важкого винищувача, ударного літака або потенційного наступника Mirage IV, однак жоден із цих варіантів не був реалізований.
Експортні перспективи
Експорт був одним із ключових мотивів створення Mirage 4000. Dassault розраховувала, що важкий двомоторний французький винищувач зможе конкурувати на міжнародному ринку з американськими та радянськими літаками.
Ще до першого польоту програмою цікавилися керівники Саудівської Аравії та Ірану. Dassault вела переговори з потенційними покупцями, однак жоден із них не підписав контракт.
Іран
Шах Ірану проявляв інтерес до Mirage 4000 ще до першого польоту прототипу. Іран на той час був одним із найбільших покупців сучасної західної авіаційної техніки й потенційно міг стати ідеальним клієнтом для великого французького винищувача.
Проте політична ситуація докорінно змінилася після Іранської революції 1979 року. Подальший розвиток відносин з Іраном унеможливив укладення контракту на Mirage 4000. Dassault Aviation підтверджує факт інтересу шаха до програми, але жодної угоди реалізовано не було.
Ірак
На ранньому етапі випробувань інтерес до Mirage 4000 проявляли також представники Іраку. Однак у результаті Ірак став великим покупцем іншого французького винищувача — Mirage F1, а не Mirage 4000.
Початок ірано-іракської війни в 1980 році додатково змінив умови потенційного експорту. Зрештою Mirage 4000 не отримав іракського замовлення.
Саудівська Аравія
Найсерйознішою експортною перспективою Mirage 4000 у другій половині його історії стала Саудівська Аравія.
Після припинення основної програми випробувань у 1983 році прототип тривалий час перебував без польотів. У 1985 році інтерес Саудівської Аравії створив можливість відновлення програми. Прототип повернули до льотного стану, модернізували та підготували для демонстрації потенційному замовнику.
Літак отримав характерний пустельний камуфляж, який мав підкреслювати його придатність для саудівського ринку. У 1987 році Mirage 4000 знову демонструвався на Паризькому авіасалоні, а також був представлений саудівському керівництву.
У 1987 році французька промисловість намагалася просунути в Саудівській Аравії масштабну угоду, яка передбачала можливий продаж близько 100 Mirage 4000.
Попри інтенсивні переговори, контракт так і не був укладений. Саудівська Аравія зрештою продовжила закупівлю інших типів бойових літаків, і Mirage 4000 втратив останню реальну перспективу серійного виробництва.
Відновлення польотів у 1985 році
Після приблизно двох років простою прототип повернули до польотів 18 грудня 1985 року. На цьому етапі до програми були залучені нові льотчики-випробувачі, а сам літак почали адаптувати до більш практичної багатоцільової конфігурації.
У 1986–1987 роках проводилися випробування важких ударних конфігурацій та вдосконалення бортового обладнання. Установка M53-P2 стала одним із найважливіших етапів фінальної модернізації.
Останній етап випробувань
У 1987 році Mirage 4000 здійснював демонстраційні польоти в умовах, близьких до потенційного експортного застосування. Після встановлення M53-P2 він продемонстрував здатність тривалий час підтримувати М=2.
Однак навіть ці показники не переконали потенційних покупців. До того моменту світовий ринок бойових літаків уже значною мірою був сформований, а французькі ресурси дедалі більше спрямовувалися на новий проєкт ACX, який згодом отримав назву Rafale.
Припинення програми
Mirage 4000 не був офіційно прийнятий на озброєння жодною державою.
Програма завершилася після того, як стало зрозуміло, що ані Франція, ані іноземні замовники не готові фінансувати його серійне виробництво. Останній політ єдиного прототипу відбувся 8 січня 1988 року. За даними французького Музею авіації, загалом прототип виконав сотні випробувальних польотів.
Таким чином, Mirage 4000 залишився одним із найяскравіших французьких бойових літаків, який досяг стадії повноцінного літаючого прототипу, але не дійшов до серійного виробництва.
Mirage 4000 як випробувальна платформа
Після завершення первісної програми прототип не одразу був списаний. Його використовували як літаючу лабораторію для випробування технологій, пов’язаних із майбутнім поколінням французьких бойових літаків.
Особливе значення мали дослідження delta-canard-конфігурації, систем керування та окремих елементів бойової системи. Отриманий досвід став корисним для програми ACX/Rafale.
Вплив на Dassault Rafale
Попри відсутність серійного виробництва, Mirage 4000 не можна вважати технологічною невдачею.
Dassault безпосередньо пов’язує програму Mirage 4000 із подальшим розвитком систем керування для конфігурації delta-canard, яка стала однією з ключових рис Rafale.
Rafale став меншим і концептуально відмінним літаком, але значна частина накопиченого Dassault досвіду роботи з поєднанням трикутного крила, передніх горизонтальних поверхонь, електродистанційного керування та високої маневреності була отримана або перевірена саме на Mirage 4000
У цьому сенсі Mirage 4000 був важливою проміжною ланкою між Mirage 2000 та Rafale.
Зберігання та музей
Єдиний побудований Mirage 4000 після завершення льотної кар’єри був переданий до Musée de l’Air et de l’Espace.
Літак прибув до музею в жовтні 1992 року в демонтованому стані та спочатку демонструвався з пустельним камуфляжем, який використовувався під час саудівської експортної кампанії. Після тривалого перебування просто неба прототип був відреставрований, а у 2002 році отримав забарвлення, близьке до первісного вигляду.
Сьогодні Mirage 4000 є одним із найцінніших експонатів музею, оскільки це єдиний фізично збережений екземпляр цього типу.
Чому Mirage 4000 не пішов у серію
Причини невдачі програми були не технічними, а передусім економічними, політичними та стратегічними.
По-перше, французькі ВПС уже обрали Mirage 2000. Він був дешевшим, компактнішим і краще відповідав фінансовим можливостям Франції.
По-друге, Mirage 4000 був орієнтований значною мірою на експорт, але потенційні покупці на Близькому Сході не підписали контрактів.
По-третє, двомоторний важкий винищувач був дорогим виробом. Для країн, які могли собі дозволити подібну техніку, існувала жорстка конкуренція з американськими F-15 та іншими західними винищувачами.
По-четверте, до середини 1980-х років Dassault уже вкладала значні ресурси в перспективний ACX/Rafale, що робило повернення Mirage 4000 до повноцінної серійної програми дедалі менш доцільним.
Значення програми
Mirage 4000 посідає особливе місце в історії французького військового літакобудування. Це був один із найбільш амбітних приватно фінансованих проєктів Dassault.
Літак поєднав:
- двомоторну силову установку;
- трикутне крило;
- канарди;
- електродистанційне керування;
- значний запас пального;
- широке використання композиційних матеріалів;
- високу швидкість і скоропідйомність;
- потенційно дуже велике бойове навантаження;
- можливість виконання як винищувальних, так і ударних завдань.
Його головним парадоксом стало те, що льотні характеристики виявилися успішнішими за комерційну долю. Dassault Aviation прямо зазначає, що характеристики Mirage 4000 за результатами випробувань перевищували показники інших літаків його класу, але серійного замовлення так і не було.
Порівняння з основними потенційними конкурентами
У концептуальному відношенні Mirage 4000 належав до класу великих двомоторних надзвукових винищувачів, хоча його остаточна конфігурація та передбачуване озброєння залежали від конкретного замовника.
Найважливішим американським конкурентом був McDonnell Douglas F-15 Eagle. Саме можливість запропонувати європейську/французьку альтернативу F-15 була одним із мотивів створення Mirage 4000.
Порівняно з Mirage 2000, Mirage 4000 був значно більшим і мав удвічі більше двигунів. Це давало переваги за тягою, запасом пального та потенційним бойовим навантаженням, але одночасно збільшувало вартість літака.
Порівняно з майбутнім Rafale Mirage 4000 був більшим і значно менш оптимізованим як універсальний багатоцільовий літак нового покоління. Проте він став важливим технологічним попередником Rafale.
Хронологія
- Вересень 1976 — прийнято рішення досліджувати двомоторний винищувач паралельно з Mirage 2000.
- 1977–1978 — розроблення та будівництво прототипу на кошти Dassault та за участю французької авіаційної промисловості.
- 9 березня 1979 — перший політ у Істрі, пілот Жан-Марі Сажет.
- 11 квітня 1979 — під час шостого польоту літак долає М=2.
- 1980 — встановлення нової композитної вертикальної поверхні; продовження демонстрацій потенційним замовникам.
- 1981 — демонстрація на Паризькому авіасалоні в озброєній конфігурації.t
- 1982 — участь у авіасалоні Фарнборо.
- червень 1983 — первісна кампанія льотних випробувань припинена через відсутність замовлень.
- 18 грудня 1985 — відновлення польотів через нову перспективу саудівського замовлення.
- 1986 — модернізація кабіни та бортового обладнання.
- 22 травня 1987 — на 280-му польоті встановлено двигуни M53-P2.
- 1987 — демонстрації в Саудівській Аравії та участь у Паризькому авіасалоні; спроба домогтися замовлення приблизно на 100 літаків.
- 8 січня 1988 — останній політ прототипу.
- жовтень 1992 — передача літака до музею Ле-Бурже.
- 2002 — реставрація та повернення до забарвлення, близького до первісного.
Цікаві факти
Mirage 4000 став одним із небагатьох винищувачів, які були повністю розроблені та побудовані за приватною ініціативою Dassault без переходу до серійного замовлення держави.
Літак перевищив М=2 вже на шостому польоті, що для нового прототипу було винятково швидким досягненням.
Він мав композитний вертикальний кіль із вбудованим паливним баком — рішення, яке Dassault характеризує як світовий технологічний перший випадок для реактивного винищувача
Запас пального Mirage 4000 був приблизно утричі більшим, ніж у Mirage 2000, що було однією з головних причин його значно більших розмірів.
Єдиний прототип пережив саму програму та використовувався для технологічних досліджень, пов’язаних із Rafale.
Оцінка проєкту
З історичної точки зору Mirage 4000 є прикладом літака, який технічно був успішним, але стратегічно не знайшов свого місця на ринку. Його характеристики — М=2,2, стеля близько 20 км, двомоторна установка, величезний для винищувача запас пального та до 8 тонн зовнішнього навантаження — робили його дуже серйозною бойовою платформою.
Однак саме ці можливості робили його складним і дорогим літаком. Франції було достатньо Mirage 2000, а іноземні замовники не ризикнули профінансувати нову французьку систему озброєння такого масштабу. У результаті Mirage 4000 залишився унікальним прототипом.
Водночас його значення для французької авіації не можна оцінювати лише кількістю побудованих машин. Досвід, отриманий під час його створення та випробувань, безпосередньо допоміг Dassault удосконалити delta-canard-схему та системи керування, які пізніше знайшли реалізацію в Dassault Rafale.
Dassault Mirage 4000 був наймасштабнішою французькою спробою кінця 1970-х років створити важкий двомоторний винищувач, здатний конкурувати з американськими літаками класу F-15. Він поєднав передову для свого часу аеродинаміку, електродистанційне керування, композитні матеріали, велику паливну місткість і потужну двомоторну силову установку.
Проте французькі ВПС обрали Mirage 2000, а очікувані іноземні замовлення — передусім із Саудівської Аравії та Ірану — так і не матеріалізувалися. Побудований лише один прототип. Його останній політ відбувся 8 січня 1988 року, після чого літак остаточно завершив льотну кар’єру.
Попри це, Mirage 4000 став важливою сходинкою на шляху до Rafale та одним із найбільш технічно цікавих «невдалих» винищувальних проєктів XX століття. Сьогодні єдиний Mirage 4000 у Ле-Бурже є матеріальним свідченням того, наскільки далеко Dassault просунула французьке винищувальне літакобудування ще до появи Rafale.