1929 рік став масштабною віхою в історії авіаційних рекордів тривалості польоту — багато екіпажів змагалися за те, хто зможе залишатися в повітрі довше всіх, з дозаправкою під час польоту (in‑flight refuelling).
Одним із найвідоміших таких рекордів став політ пілотів Dale “Red” Jackson і Forest O’Brine на літаку Curtiss Robin, який отримав назву St. Louis Robin, що тривав 17 днів, 12 годин і 17 хвилин (420 годин 17 хвилин). Цей рекорд став символом витривалості, надійності літальної техніки та нових можливостей для авіації того часу.
Деталі польоту
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Пілоти | Dale “Red” Jackson і Forest O’Brine |
| Літак | Curtiss‑Robertson Robin (“St. Louis Robin”) — модель Curtiss Robin C‑1 з двигуном Curtiss Challenger (радіальний двигун) |
| Дата польоту | Початок: 13 липня 1929 р. — Закінчення: 30 липня 1929 р. |
| Місце старту / бази | Сент-Луїс (St. Louis), штат Міссурі, США |
| Тривалість польоту | 420 годин 17 хвилин або 17 днів, 12 годин і 17 хвилин у повітрі |
| Тип польоту | Експериментальний / тестовий польот на витривалість із дозаправкою у повітрі (in‑flight refuelling) для випробування нового двигуна, а потім став рекордом тривалості польоту. |
Процедура, умови і організація
- Ціль польоту спочатку не була офіційним рекордом — це був тест для нового двигуна Curtiss Challenger, встановленого на St. Louis Robin.
- Однак, як воно часто трапляється, коли політ тривав довше, громадськість і авіаційні представники вирішили заявити рекорд і перевершити попередні досягнення.
- Дозаправка: літак отримував пальне, масло, продовольство під час польоту. Зокрема, пальне передавалося через гумовий шланг, довжиною ~35 футів, від літака‑дозаправника; інші матеріали (їжа, пошта) — через контейнер, опущений на мотузці.
- Екіпаж спав на надувному матраці, розташованому над баком для пального, у дуже обмеженому просторі. Jackson двічі на добу виходив на вузький (4‑дюймовий) катвок, щоб перевірити двигун, магнето і свічки запалювання, і все це дуже близько від обертального гвинта.
Результати й значення
- Новий світовий рекорд на той час — 420 годин і 17 хвилин без посадки.
- Цей рекорд перевершив попередній рекорд літака Angelino.
- Літальний час, витривалість екіпажу й устаткування підтвердили надійність радіальних двигунів (radial engines), здатність літаків‑монопланів (в даному випадку — cabin monoplane) — що важливо: до того багато рекордів ставилися на біпланах або літаках із менш закритими кабінами.
- Праймер для розвитку подальших рекордів, і демонстрація технологічних можливостей дозаправки в повітрі, витривалості не лише техніки, але й людей.
Після рекорду та подальші спроби
- Рекорд Jackson та O’Brine протримався до літа 1930 року, коли був перевершений.
- Пілоти та спонсори ставили ще амбітніші цілі (наприклад, 500 годин польоту), але з огляду на механічний знос, втома екіпажу та ресурси, літак був змушений приземлитися після досягнення 420+ годин.
Технічні характеристики літака під час рекорду
| Характеристика | Деталі |
|---|---|
| Модель літака | Curtiss‑Robertson Robin (C‑1) “St. Louis Robin” |
| Двигун | Curtiss Challenger radial engine (радіальний, повітряно охолоджений) |
| Особливості модифікації | Збільшені баки пального, система дозаправки в повітрі, адаптована кабіна, стійкість двигуна під довгу роботу, мінімізація зношення. |
Обмеження та труднощі
- Фізична і психологічна втома екіпажу — перебування в кабіні більше 17 днів при дуже обмеженому просторі, з повсякденними обов’язками з обслуговування, дозаправки, механіки.
- Механічний знос: двигун, система пального, кріплення шлангів, елементи контролю двигуна піддавалися надзвичайним умовам через безперервну роботу, перепади температур, вібрації.
- Погодні умови: рух у повітрі, зустрічний або боковий вітер, можливі грози чи опади, які могли утруднити дозаправку або спровокувати пошкодження.
- Логістика дозаправки: потреба літака‑дозаправника (чи літаючого або підтримуючого) з достатнім запасом пального, точне з’єднання в повітрі, безпечне передавання пального та іншого з пакунків чи шлангів.
Політ Dale Jackson та Forest O’Brine на літаку St. Louis Robin у липні 1929 року — одна з яскравих сторінок історії авіації в еру рекордів. Це був не просто “рекорд тривалості” — це вияв технічного прогресу, віри в надійність авіаційної техніки, розвиток ідей дозаправки в повітрі, витримки екіпажу. Рекорд підтвердив, що моноплани з капінними кабінами і радіальними двигунами здатні виконувати надзвичайно тривалі польоти без посадки, якщо є належна підтримка. Хоч цей рекорд і був згодом побитий, він залишив по собі спадщину — як доказ того, що межі можливого поступово зсуваються.