У стародавньому місті, що стояло між двома ріками — Рікою Світла і Рікою Тіні — мешкали два братства. Одне поклонялося Сонцю, інше — Ночі. Вони будували храми, прокладали свої шляхи, співали свої пісні, не визнаючи один одного.
Але щоразу, коли Сонце заходило, і Тінь ставала довгою — виникала боротьба. Те саме відбувалося й на світанку, коли Тінь відступала. Місто щораз хиталося між крайнощами.
І тоді з’явився старий мандрівник. Він нічого не говорив, а просто став посеред міста. В одній руці він тримав жарину, в іншій — чорну глину. З’єднав їх на землі, і між ними провів рівну риску.
На рисці він викарбував символи, які ще ніхто не бачив. Це було перше рівняння.
Люди зібралися навколо.
— Що це? — спитали.
— Це баланс, — мовив мандрівник. — Коли одна сторона палить — інша мусить вбирати. Коли щось додається — щось втрачається. Все, що існує, тягнеться до рівноваги. У цьому — закон. У цьому — мир.
Братства довго мовчали. Потім жрець Сонця і жриця Тіні разом стерли межу між своїми храмами й поставили новий — спільний.
А в його центрі стояв камінь із вирізьбленим знаком: “=”