Медова пташка хоча й маленька, але дуже хитра. Вона літає навколо і видивляється гнізда диких бджіл, а знайшовши таке гніздо, приводить до нього людей. Люди дуже люблять мед, і, коли медова пташка приводить їх до гнізда, вони, діставши мед, завжди дають їй трохи стільників як її частку.

Вовк пішов до дівчини. Він прибіг і став до неї залицятися, а потім повернувся додому. Тим часом до цієї дівчини прийшов шакал, і він також почав до неї залицятися.

Але дівчина сказала:

Старша сестра, пітон, була вагітна. Одного ранку вона разом зі своєю молодшою ​​сестрою, шакалом, вирушила по воду. У ті часи люди пили воду із джерела у скелях, і вони вирушили туди, щоб набрати води. А біля водойми було дерево нга, повне стиглих плодів.

Спочатку царем тварин був страус.

Зараз лев – цар тварин, а як це сталося, я розповім вам. Про це я дізнався від своєї матері.

Зайчиха кинула свій шкіряний плащ Місяцю в обличчя. Вона обпалила його у вогні і кинула в Місяць.

Місяць сказав:

– Люди не повинні вмирати!

У давні часи одна молода жінка була хвора і лежала в своїй хатині, а біля неї, на плащі, лежала її дитина. Бик-дощ вийшов з водойми, де був його будинок, щоб поїсти.

У давні часи одна дівчина захворіла, вона лежала в окремій хатині і відмовлялася від їжі, яку пропонували їй її матері.
Потайки від усіх вона вбивала дітей Води і їла їх.

Лев прийшов до водойми. З води вилізла жаба і стала над ним насміхатися. Лев хотів вбити її, але тільки подряпав їй спину. Жаба швидко стрибнула у воду, але з тих пір у неї на спині чорні смуги.

Дівчину, про яку я вперше розповідав вам учора, Гцонцемдіму, відвели до себе слони.

Шакал і пітон прогулювалися разом.

Шакал сказав:

– Дай мені твої сандалі!

Після заходу сонця Тсує став Тсує, він ліг на землі та спав, він був там один і спав прямо на землі. Та тільки-но зійшло сонце, як Тсує прокинувся, піднявся, побачив, що сонце зійшло, і перетворився на дерево цгуї.

Кождий з вас чув, що вода морська солона така, що з неї навіть сіль роблять, а то так, що будують на побережю лотоки і у ті широкі або мілкі лотоки пускають повно морської води, котру від моря загатою відтинають. Відгачена вода схне на сонце, а як зовсім висхне, то лишається біла сподовина, а се є морська сіль.

У давні часи тварини були людьми і жили разом, як люди. І великий Місяць, якого можна буде побачити завтра вночі, також був людиною і жив разом з усіма іншими.

Іноді Місяць зникає, і тоді наступного дня ми говоримо, що він помер, але він завжди повертається.

Двоє братів змовилися між собою:

– Давай, – сказав молодший, – вирушимо сьогодні до нашої невістки і вб’ємо її – дружину нашого старшого брата! Підемо і вб’ємо її сьогодні!

Двоє дітей, хлопчик і дівчинка, чекали свою матір. Мати залишила їх і пішла збирати їжу.

Поблизу знаходився слон. Діти стали одне на одного і видерлися на нього, вони піднялися йому на голову, щоб подивитися, де їх мати.

Вітер — це людина. Ось він виходить. І разом з ним в образі птаха виходить і Цгаунва, дух.

У нього два імені — Цгаунва і Хіше.

Гара, великий бог, був тим, хто на самому початку влаштував для нас землю. А птах гонгон походжав по землі і збирав мед.

Гієна вирушила до будинку лева. Вона несла на ціпку голову кам’яного козла.

Лев побачив, що йде гієна, і сказав:

У давні часи, коли птахи гнерру були людьми, один чоловік стародавнього народу одружився з Гнерру.

Гара спробував влізти до своєї дружини у ніздрі. Потім – до вух. Нарешті – знову в ніздрі. Але у нього нічого не вийшло.

Спочатку всі тварини були наділені людським якостями та даром мови.

Але жив у ті часи один злий, сварливий чоловік на ім’я Хок-кхіган.

Старша сестра-пітон була дружиною корі-дрофи. Корі взяв за дружину пітона, а шакал була молодшою ​​сестрою пітона.

У давні часи Місяць закликав черепаху і наказав їй передати людям:

– Люди! Як я, вмираючи, знову повертаюся до життя, так і ви, померши, воскреснете!

I

Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку.

Гієна прийшла якось до лева, і він запропонував їй м’яса зебри. Але гієна відчула, що лев пригощає її неохоче, вона розсердилася і вирішила його обдурити.

Ось що розповіли мені батсвана про походження людей і тварин. Біля міста Сечеле є печера, яку називають Лоове. Вона йде дуже глибоко під землю.

Вітер раніше був людиною. Він був сином вітру. Якось він грався з одним хлопчиком на ім’я Гна-Ка-Ті, вони катали по землі кулю з кцуаррі (рослина кцуаррі вважається отруйною, бушмени її у їжу не вживають, натомість формують з неї кулю і влаштовуть гру-випробування – у кого краще виходить прицілюватись).