Я рушив у гості. Я рушив у гості на сусідню ферму. Рушив я в гості на сусідню ферму, прийшов туди і залишався там до заходу сонця.

Там я побачив дівчину і заговорив з нею. Я став до неї залицятися.

– Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною!

Предки бушменів вийшли з діри в землі серед коренів величезного дерева, що покривали країну. Слідом за людьми одразу ж вийшли натовпи різноманітних тварин – деякі по двоє, по троє і четверо, а інші – стадами.

У давні часи Гцау, ящірка агама, був людиною древнього народу. Одного разу Гцау вирушив у дорогу, він хотів перейти через гори.

І ось він йшов і співав:

Ось як буває. Уб’є чоловік страуса, коли він сидить у гнізді на яйцях, принесе убитого страуса додому, і вони з дружиною з’їдять м’ясо страуса. А потім дружина почистить сітку, сплетену із сухожилля страуса, витягне застрягле у ній закривавлене пір’я і залишить його у чагарнику.

Казка народу акан (Кот-д’Івуар)

На березі лагуни Аба стоїть невелике село Амафі. На перший погляд воно нічим не відрізняється від звичайнісінького села – такі ж солом’яні дахи, такі ж лапаті пальми, і такі ж зелені жаби в траві, як і в будь-якому іншому місці. 

Трубкозуб жив разом з риссю, яку він розпестив, тому що любив рись за її красу і за те, що вона грала на музичному луці.

Птах гуї убив кам’яного козла. А гієна прийшла і схопила його.

Гієна зустріла шакала. Шакал сказав:

– Гієно, не ходи туди, а то тобі буде погано!

Спочатку в країні було багато левів. Вони вбивали маленьких страусенят, і страуси оголосили їм війну.

У Серця Ранкової Зорі є дочка – Дитя Серця Ранкової Зорі. Він називає її “моє серце”.
Він проковтує свою дочку, і ось він іде один, тепер це єдина зірка – Серце Ранкової Зорі.

Таке розповідають.

Один чоловік вбив антилопу канна, вийняв з неї кишки і відніс їх зайчисі, яка жила з ним в його хатині.

Послав фараон одного із знатних вельмож своєї країни в далеке плавання. Але спіткала того невдача, і не зміг він виконати веління фараона. Повернувся він до Єгипту ні з чим.

З сумом дивився вельможа на берег: лякав його гнів фараона.
І тоді, щоб втішити його, звернувся до нього бувалий дружинник з почту його.

Вождь сказав людям стародавнього народу, щоб вони влаштували змагання з перетягування мотузки. Там були бушмени, там були білі, там були корови, вівці та кози. І ось білі схопили мотузку й стали тягнути до себе, і мотузка розірвалася. Вождь поділив мотузку між ними.

Тоді білий чоловік сказав:

До хатини лева прийшла гієна. Лев не запропонував їй поїсти. Адже гієна кусається, і люди її бояться.

Гієна сказала леву:

Ми втратили різні ремесла і майстерність.

Раніше ми вміли споруджувати переправи з каменю через річки, вміли бити рибу острогою.

Дуже давно, на самому початку, коли на землі жили чоловіки і жінки стародавнього народу, людей було небагато.

В ті часи чоловіки і жінки жили окремо.

Ось що я чув, зараз я розповім вам.

Жили в одному місці люди. Ну а у Гари не було дружини, адже так? Ось він нічого й не знав про жаб. Жінки вбивали жаб, вони вбивали їх, вбивали… тьху, прірва! Ну, а Гара ж бо не був настільки дурним, щоб не бачити, чим вони займаються!

Кров із серця Гцонцемдіми витекла.

Вона пішла, і її вбили. Кров з її серця полетіла назад у стійбище і сіла зверху на спинний хребет її бабусі. Бабуся взяла і поклала її до мішка. Кров лежала там, у мішку, і підростала. Вона росла-росла, поки знову не стала жінкою. Діти цього селища побачили її і закричали: “Тітонько! Тітонько!”. Племінниці побачили її і радісно вітали.

***

Місяцю, що є тут,
Зроби так, щоб я завтра рано-вранці побачив страуса,
Коли страус сидить на яйцях.
Щоб я міг збити жовток
Пензликом з волосся з хвоста орікса,
Які прикріплені до маленької палички,
На якій хвіст орікса.

Про витівки Тсує можна розповісти не одну, а безліч історій – адже пустощі його не перелічити.

У давні часи дощ був людиною – Гхауну. Його дружиною була молодша сестра пташки Гхагара. І ось Гхагара вирішив забрати свою молодшу сестру у її чоловіка Гхауну і рушив за нею, щоб відвести її назад до батьків.

Коли Місяць знову оживає і повертається, і ми бачимо його, то закриваємо очі руками і звертаємось до нього:

Спочатку у людей не було води.

Слон знайшов воду і пив її. Він дізнався, де вона знаходиться, і ось він ходив туди і пив воду.

В колишні часи один чоловік стародавнього народу попрохав дружину відрізати йому вуха – він хотів бути схожим на свого молодшого брата. Насправді ж дружина його молодшого брата просто поголила тому голову, знявши волосся, а не шкіру.

В країні, куди наше птаство щороку лине на зиму, що зветься Іраном, або «землею чистих», в далеку старовину люде молилися до сонечка, до цього джерела світла, тепла життя й безмірної плодючості.

Ботсвана і Тсума-тсума влаштували перетягування мотузки.