Двоє хлопчиків стародавнього народу ходили шукати яйця страуса. Старший ковтав їх цілком, а молодший складав яйця в свою мережку і ніс, а вдома з’їдав їх вміст, як годиться.

Бог великий Аурамазда, який створив цю землю, який створив це небо, який створив людину, який створив благоденство для людини, який зробив Ксеркса царем, єдиним над багатьма царем, єдиним над багатьма повелителем. Я Ксеркс, цар великий, цар царів, цар країн багатоплемінних, цар цієї землі великої, (що простяглася) далеко, Дарія царя син, Ахеменід, перс, перса син, арієць, з арійського племені.

(Геродот, Історія, II, 124-125.)

124. Говорили, що до царя Рампсініта в Єгипті були добрі в усіх відношеннях закони, і Єгипет процвітав; а Хеопс, що царював над ними [єгиптянами], кинув країну у всілякі біди, бо він спершу замкнув усі святилища і заборонив їм [єгиптянам] приносити жертви, а потім змусив усіх єгиптян працювати на нього.

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,

Смерть Карпенка-Карого – значна втрата для української драматичної літератури і української сцени. Не стало справжнього талановитого письменника, справжнього драматурга і артиста.

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, —
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

(Час династії Хань 206 р. до н. с. — 220 р. н. е.)

…В даний час, коли існує управління солі і заліза, монополія на вино і ринкове вирівнювання цін, в областях і князівствах виникло змагання з народом за прибутки, яке ослабляє природну простоту і заохочує схильність до егоїзму й жадоби.

Щурі наші, щурі наші,
Не гризіть-бо наше просо.
Ми живем у вас три роки,
А турбот від вас не видно.

Ласкавий читачу мій, розкажу тобі казку. Я знаю, ти звик на різдвяні свята послухати казки; я знаю, ти й без свята завжди охочий до неї; ти завжди, як пелюшками дитину, любиш обгортать свою душу казками й колисати її, наспівуючи про чудодіїв-котів, що навівають солодкі сни. Я знаю, ти завжди охочий обгорнути своє серце в найбрудніше дрантя, щоб захистити його від суворого вітру життя.

1. Якщо мужа [вільного] або жінку [вільну] в сварці хто-небудь уб’є, він його ховає. Також 4 голови (тобто рабів) він дає, чи то чоловіки чи жінки. Свій дім він віддає як забезпечення.

Англійське військо прийшло до Бех-Аль-Джугура у вівторок 26 лютого, в обід. Се були резерви: вони, може, з місяць тільки як рушили в похід.

Вперше були вони на війні; бех-аль-джугурці були перші вороги, котрих вони надибали. Капітан Годіс, що був за ватажка у цьому маленькому війську, де разом з погоничами, з крамарями, з кухарями не було й двісті чоловік, послав сурмача з білим парламентарським прапором сказати джугурцям, аби піддались доброю волею.

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Як заблисли срібні зорі в розцвіті весни,
Загоріли, полетіли, впали в бур’яни.
Гасли зорі, попеліли сльози в бур’янах –
З вітром мрії полетіли в білих серпанках…
Десь далеко грають сурми, гомін тихо йде:
Ой, де ж твої білі мрії, де спочили, де?..

Іван Виговський походив із стародавнього роду дрібної української шляхти Овруцького повіту Київського воєводства. У селі Вигові жив численний рід Лучичів, тому його спочатку звали і Лучичі-Виговські.

Люди з головами козулі, антилопи, Хакве і канатів, і хвостаті люди квеквете живуть зазвичай під водою, вони приручають антилоп канна і змій. Тварина, яку ловили люди, — змія! Вони простягали їй чудесне зілля і ловили її довгою мотузкою. Всі вони перебували під водою, і ці удари ще посилювалися під водою.

І

ОБМИЙТЕСЬ, СТАНЬТЕ ЧИСТИМИ,

Одкиньте далеко ледачі вчинки ваші з-перед очей моїх;
Перестаньте чинити зло,
Навчітесь чинити добро, шукайте правди,
Рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову;
А тоді прийдіть — і розсудимось; говорить Господь:

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

В лісі знявся переляк…

Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом й кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив:

1. Гор Нечер-Хау (Піопі II). Рік після 11 разу (обчислення майна). Другий місяць літа, 28 день.

2. Царський наказ начальникові міста, верховному судді, візиреві, начальникові писарів царських документів Джау, князю, начальникові Верхнього Єгипту Хеві, начальникові жерців, наглядачам жерців і главам Коптоського ному.

У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як падає смужка блакитного світла аж додолу…

Гцонцемдіма та її молодша сестра рушили до джерела. Гцонцемдіма впала у воду, а її сестра залишила її там і побігла додому.

Коли вона повернулась до стійбища, корі-дрохва глянув здивовано і сказав:

Я — Кураш, цар всесвіту, цар великий, цар могутній, цар Вавилону, цар Шумеру і Аккаду, цар чотирьох сторін світу, син Камбузі, царя великого, царя м. Аншана, внук Кураша, царя великого, царя м. Аншана, нащадок Шішпіша, царя великого, царя м. Аншана, сім’я вічного царства, правління якого приємне Енлілю і Набу, царювання якого вони бажають для радості свого серця.

Петро Сагайдачний, православний шляхтич, родом із Самбора, що в Червоній Русі, був син Конона (за тодішньою вимовою «Конаша») Сагайдачного, звідки й походить його ім’я по батькові, яке вважають, звичайно, за родове. Про виховання Петра Конашевича відомо тільки те, що він

Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною –
і правда це, хоча й брехав я десь.

В Твому звичайному імені –
всі незвичайні зворушення:
радощі, примхою стримані,
примха – музика придушена.

Стара Тимчиха грілася на приспі проти сонця. Поперед ворота проходили люди, і ніхто з бабою слова не заговорив. «Славайсу».— «Навіки слава»,— лиш тільки бесіди і розмови.

Острів Еспаньйола був першим, на якому, як ми вже говорили раніше, висадилися, вчинили великі спустошення і винищили тутешніх людей християни.