Збірка атмосферних легенд про Губківський замок і його околиці — зловісні історії, перекази про скарби, містичні ходи, князів, гетьманів і навіть природу, що дихає давниною.
На висотах Соколиних гір, що вартують над старими руїнами Губківського замку, де камінь дихає минулим, а вітер шепоче імена давно спочилих героїв, живе переказ, якому не один вік. Серед глухих урвищ і мовчазних дерев, де зникає межа між явним і прихованим, мовиться про скарб, що не має ціни, бо не золотою вагою міряється його вартість, а духом і честю — про булаву самого Богдана Хмельницького.
Читати далі »Губківський замок. Легенда про булаву гетьмана Хмельницького
У одному з численних князівств, на річкових берегах, де ще пам’ятають звитяги відважних лицарів, жила князівська дочка, що славилася своєю незрівнянною красою.
Читати далі »Легенди Губківського замку. Про князівську дочку
На Дзвонецькій горі, де віки і природа зберегли свою непорушну тишу, лежить могила, про яку ходять численні легенди. Вона здається зовсім простою на перший погляд, але її міць і таємничість приховують багато. Серед її каменів стоїть великий хрест, який, похилившись під важким тягарем часу, мовчки свідчить про ту страшну подію, що сталася на цих землях багато століть тому.
У серці Полісся, на Дзвонецькій горі, що була свідком незліченних віків, спочиває безліч таємниць, одна з яких здобула світову славу завдяки своєму чудовому, незвичайному квітучому царству. У 1795 році, коли природа ще не знала втоми від людських рук, і коли художник із далекого Ірландії, Діонізій МакКлер, обрав ці землі своїм місцем творчості, він став свідком надзвичайного відкриття.
У глибині лісів, де дерева мовчать, а болота зітхають вічним сумом, лежить земля, що пам’ятає зраду, страждання і кару, якої не уникнути ні в житті, ні після смерті. Урочище, відоме нині як Татарський Груд, не дарма носить це похмуре ім’я — бо його витоки сягають у ті далекі й тривожні часи, коли клинки стискали руки воїнів, а молитви ховалися за звуком меча.
Між вітрових руїн старого замку, що мовчки здіймається над стрімкими берегами Случі, збереглася оповідь, що, мов тінь, блукає від каменя до каменя, не знаходячи спокою. Це — легенда про підземний хід, що з’єднував твердиню князів з обителлю духовною — Марининським православним монастирем, що стоїть у тиші понад десяток кілометрів звідси.
Існує в старовинних переказах та серед шепотів старих людей оповідь, що прославляє зловісну славу князів Семашків, чия могутність і жорстокість залишили на цих землях чорні сліди.
Читати далі »Легенди Губківського замку. Скарби князів Семашків