У давньому Єгипті розповідали легенду про богиню, яка могла приносити радість так само легко, як сонце приносить світло. Це була Хатхор.

Хатхор була богинею любові, музики, радості та материнства. Її уявляли як небесну корову або жінку з рогами, між якими сяяло сонце — символ життя і тепла.

Фірцик – це Свирид Петрович Голохвостий.

Але з Західної України, і з певним французьким акцентом).

Залицяльник з показово французькими манерами.

У давньому Єгипті розповідали легенди про фараона, чия влада була настільки великою, що його ім’я пережило тисячоліття. Це був Рамсес Великий.

Коли Олександр Македонський увійшов у Єгипет у 332 році до н.е., його зустріли не як звичайного завойовника, а як людину, в якій багато хто бачив щось більше, ніж людську долю. Єгиптяни прийняли його мирно, бо чекали нового правителя, який принесе порядок після перської влади.

У давньому Єгипті розповідали історію про народження дівчинки, якій судилося стати фараоном і змінити уявлення про владу. Це була Хатшепсут.

Хатшепсут народилася в царській родині, коли Єгипет жив за законами богів і фараонів. Її батьком був фараон, а матір’ю — цариця, і від самого початку її життя вважалося частиною божественного порядку.

У давньому Єгипті розповідали історію про сонце, яке не просто світить, а живе, відчуває і має серце. Це була історія про Ра і Хатхор.

Ра щодня підіймався на небі як золота сонячна сила, що приносить світло світу. Він давав життя всьому живому, але водночас бачив і людську жорстокість, і забуття богів.

У давньому Єгипті розповідали про бога, який знав усе, що було сказано, написано і навіть подумано. Це був Тот.

Тот був богом мудрості, письма, знань і місяця. Його уявляли як людину з головою ібіса або як павіана — істот, що спостерігають і пам’ятають.

У давньому Єгипті розповідали історію про богиню, яка могла бути ніжною, як домашня кішка, і водночас грізною, як левиця, що захищає своїх дітей. Це була Бастет.

У давньому Єгипті існувала віра, що після смерті душа не зникає, а приходить у Велику залу істини, де її чекає найважливіший момент — зважування серця.

У давньому Єгипті існувала історія, яку розповідали жерці біля храмів як пам’ять про вічну боротьбу порядку і зради — історія Осіріса, Ісіди та Сета.

Осіріс був мудрим і справедливим правителем землі. За його часів люди жили в мирі, земля родила щедрі врожаї, а закони були справедливими. Але саме ця гармонія викликала заздрість у його брата — Сета.

У давньому світі стародавнього Єгипту щодня відбувалася одна й та сама битва, яку ніхто з людей не бачив, але від якої залежало все існування.

Коли ніч накривала землю, сонце зникало за горизонтом і входило в підземний світ. Але це не було просто зникнення — це була подорож бога Ра.

У часи, коли світ стародавнього Єгипту лише набував форми, боги зрозуміли: творіння не може існувати без рівноваги.

І тоді серед первісного порядку і хаосу з’явилася вона — Маат.

У найдавніші часи, коли ще не було ні людей, ні полів, ні навіть звичного неба, існували лише первісні боги і безмежний хаос вод Нуна.

Після того як з’явилися Шу — бог повітря — і Тефнут — богиня вологи, світ почав набувати форми. Але між ними вже зародилася нова історія — історія землі й неба.

У самому початку світу, коли над первісними водами Нуна ще стояла тиша, бог Атум вже стояв на першому пагорбі Бенбені. Але навіть він, перший і самотній, відчув: самотність не може бути вічною, якщо має народитися світ.

І тоді з його божественної сутності з’явилися дві перші сили — Шу і Тефнут.

На самому початку не було ні землі, ні неба, ні людей. Лише безмежні темні води Нуна, у яких не існувало ні часу, ні форми. Тиша була така глибока, ніби світ ще навіть не вирішив з’явитися.

І раптом із цієї безодні почав підніматися перший пагорб — Бенбен. Він виріс із вод Нуна як перший подих порядку серед хаосу. Це була єдина тверда точка у всій безмежній порожнечі.

У давні часи, коли світ ще був молодим, боги Єгипту встановили два начала, що вічно борються між собою.

На початку існувала Маат — світла сила порядку. Вона розгорнула над землею невидиму тканину гармонії: річка Ніл розливалася вчасно, сонце сходило щодня, люди знали свої закони, а боги не залишали світ без уваги. Де була Маат — там панували істина, справедливість і рівновага.

Скринька Пандори (англ. Pandora’s box) — культовий міфічний артефакт із давньогрецької міфології, пов’язаний із легендою про Пандору — першу жінку, створену богами. Цей образ символізує джерело непередбачуваних наслідків, які виникають через допитливість, непослух або необачний вчинок і призводять до труднощів та страждань для людства. У сучасній культурі термін «скринька Пандори» використовується як метафора для дії або рішення, що може спричинити низку негативних чи непередбачуваних наслідків.

У давньому Єгипті, коли Ніл ще здавався межею між світами живих і тіней, люди вірили, що смерть — це не кінець, а шлях у невидиме царство.

Кажуть, у ті часи пустеля була не просто піском. У її тиші ходив чорний страж із головою шакала — Анубіс. Він з’являвся там, де згасало життя, але ще не народилася вічність.

Міфи та легенди народів світу. Байки, притчі, казки, ігровий і фентезійний лор та ще багато цікавого.

Пенлай (Безсмертний Острів) (кит. 蓬萊仙島, Pénglái xiāndǎo) — легендарний острів-гора безсмертних у китайській міфології та даоських уявленнях про райські землі. Пенлай символізує прагнення до вічного життя, духовного вдосконалення та досягнення стану сянь — безсмертного мудреця. Ідея Пенлай також потрапила в японську міфологію, де її називають Хораї (Hōrai).

Міф «Ра та Апоп» входить до групи міфи Стародавнього Єгипту та описує взаємовідносини єгипетських богів Ра та Апоп.

Міфи Давнього Єгипту. Ра і Апоп.

Легенди стародавніх українців Легенди: «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?», «Берегиня» (за С.Плачиндою), Дажбог», «Неопалима купина» (за Є.Шморгуном), «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі»