ВСТУП

[Князь, начальник Верхнього Єгипту], перебуваючий у палаці страж Нехена, глава Нехеба, єдиний друг [фараона], шанований Осірісом, що стоїть на чолі померлих, Уна (говорить):

Після вечері Кметь вийшов на ґанок. На заході, за курганами хмар, конали смуги весняного сонця. Був останній тиждень перед Великоднем. У квітневім повітрі стояв гострий холодок і чітка прозорість. За повіткою дзюрчали потоки й виносили свою пісню в голубу невідому даль.

Діва — прибережна скеля на Південному березі Криму, видається в Чорне море. Була ще скеля Монах, але взимку 1931 року під час сильного шторму верхню частину скелі Монах було зруйновано прибоєм, і тепер від Монаха залишилися лише безформні уламки. На вершину скелі Діва можна піднятися сходами.

Згадай, згадай, згадай мене, мила
Ранньою весною
Як зав’яне квітка
В тебе під ногою
І засохне до весни

«…Ван Ман сказав: стародавні встановили колодязні поля на вісім сімейств. На одного чоловіка і жінку належало сто му землі. Одну десяту врожаю вносили податку.

ВСТУП

Рік 43 за величності царя Верхнього і Нижнього Єгипту Сенусерта І, що живе вічно, повік, це відповідає в Антилоповому номі 25 рокові наслідного князя… Амені, правогласного.
Рік 43, місяць часу поводі, день 15. О, ті, що люблять життя, що ненавидять смерть! Говоріть: тисяча хлібів, тисяча биків і птиці для духа наслідного князя Антилопового ному, начальника жерців, Амені, правогласного.

Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусені, Пасі і Олютці.

Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так,— і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу…

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Екбаль-гáнем лежить на ліжку в подружній кімнаті. Отак одягнена одсвятно, як завжди, серед білого дня — лежить.

«Історія першої династії Хань».

(ІЗ БІОГРАФІЇ ЛЮ СЮАНЯ )

«…в кінці правління Ван Мана на півдні був неврожай. Юрби людей ішли на поля і болота, копали коріння для їжі і виривали його один в одного. Ван Куан і Ван Фин із Сіньші справедливо розбирали їх суперечки, їх висунули вождями. Вони йшли із сіл для нападів і ховалися на горі «Зелений ліс».

У давні часи одна левиця пошкодила грудну клітку і була хвора,
вона не могла сама робити важку роботу. Своїх дітей у неї не було, тому вона взяла до себе в будинок дітей стародавнього народу, щоб вони їй допомагали.

(Драматична поема)

І
Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег.
Міріам, “одержима духом”, в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не па берог, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині.

СЦЕНА ПЕРША

Софоклідіска, Лемніселена.

Софоклідіска

Повторювати стільки раз уже б достаньо,
Хоча б безпам’ятна була б, тупа, й дурна!
Але я бачу, що занадто вже
Рогулькою дурною бачиш ти.
Я п’ю – це правда, але пропивати
Накази – звичаю не маю.

Огидний вереск, п’яний лай,
Пекельний сморід – люди ниці!
О насолода, насолода! –
З розмаху кожному – по пиці!

І

Титани на Зевеса розізлились…
Не Бріярей із Енкеладом гори
На гори навертали да казились,
Що він пороздавав богам престоли
В імперії надоблачній, а музам
Звелів сим велетням, мов карапузам,
Недоросткам людським, невдахам,
Казати “від коша геть!” бідолахам.

* * *

Зорі, очі весняної ночі!
Зорі, темряви погляди ясні!
То лагідні, як очі дівочі,
То палкії, мов світла прекрасні.

Одного юнака стародавнього народу послали за водою.

Піднявшись на пагорб, він побачив біля джерела загін воїнів корана, і ті теж його помітили. Тоді він перетворився на малюка і спустився вниз до джерела, погойдуючись і крокуючи перевальцем, як маленька дитина.

Осінь, жовтень 2017. Городище давноруського міста Рай в урочищі Сад на східній околиці Шацька. Озеро Люцимир, урочище Острів на березі озера.

Було колись в одній країні:
сумний поет в сумній хатині
рядами думи шикував;
вони й “рівнялись”,
мов піхота, аж тут співця взяла охота –
і він їм крила подавав.

(ПРО ЗБІГЛИХ РАБІВ)
5. Якщо раб чи рабиня втекли від кого-небудь в межах міста і було встановлено, що він в чиємусь домі перебував протягом місяця, то він (тобто переховувач раба) дасть раба за раба.

Медова пташка хоча й маленька, але дуже хитра. Вона літає навколо і видивляється гнізда диких бджіл, а знайшовши таке гніздо, приводить до нього людей. Люди дуже люблять мед, і, коли медова пташка приводить їх до гнізда, вони, діставши мед, завжди дають їй трохи стільників як її частку.

Нема краю широкому, вільному степу! Простягся він рівний-рівний від кучугурів Дніпрових аж до самого Сиваша, уперся в його, став неначе на годину, а далі перекинувся через Сиваш, задавив його своєю величезною рівнотою і простягся вже вільно далі й далі, зачепив річечки Молочну, Дін і пропав десь…

Що п’ять верстов — то й коршомка,
Нічого й лічити,
Бо п’ять верстов як проїдеш,
Треба й відпочити.

В Бреславі на з’їзді Німецької (Германської) Соціял-Демократичної Партії робітники завзято протестували проти тенденції соціялістичних белетристів кормити їх, робітників, малюванням утоми, нужди, пригноблення і т. д.

Душа моя мені чужою стала,
А мисль моя мені бідою стала.
Не вславиться могутністю халіф.
Чия країна вся — золою стала.

Вовк пішов до дівчини. Він прибіг і став до неї залицятися, а потім повернувся додому. Тим часом до цієї дівчини прийшов шакал, і він також почав до неї залицятися.

Але дівчина сказала:

Старша сестра, пітон, була вагітна. Одного ранку вона разом зі своєю молодшою ​​сестрою, шакалом, вирушила по воду. У ті часи люди пили воду із джерела у скелях, і вони вирушили туди, щоб набрати води. А біля водойми було дерево нга, повне стиглих плодів.