Шичень Ци зустрівся з Лао-цзи і запитав його: «Я чув, що ви, учитель, мудрий чоловік. Так чи міг я злякатися далекої дороги і не прийти до вас? Я минув сотню заїжджих дворів, натер на ногах мозолі, ні разу не дозволив собі відпочити. І тепер, побачивши вас, я бачу, що ви зовсім не мудрець. У мишачої нірки розкидані недоїдки, а забувати про своїх молодших братів – немилосердно! У вас предостатньо і сирого і вареного, а ви все накопичуєте, не вміючи стримати себе ».

[І. Якшо] цар право не шанує — люди його повстануть, країна його спустіє.

[II. Якщо] право країни своєї він не шанує — Еа , цар долі, долю його змінить і призначить йому іншу;

В селі Генделівці дуже багато різноманітних могил. Є місце, яке називають Камінням, де аж сорок дві могили стоять одна біля одної, а посередині одна дуже висока, вічно з голою вершиною, позбавлена трави від сонячної спеки.
     

У давні часи одна дівчина захворіла, вона лежала в окремій хатині і відмовлялася від їжі, яку пропонували їй її матері.
Потайки від усіх вона вбивала дітей Води і їла їх.

Лев прийшов до водойми. З води вилізла жаба і стала над ним насміхатися. Лев хотів вбити її, але тільки подряпав їй спину. Жаба швидко стрибнула у воду, але з тих пір у неї на спині чорні смуги.

Дівчину, про яку я вперше розповідав вам учора, Гцонцемдіму, відвели до себе слони.

Петро Дорошенко народився 1627 року в Чигирині в родині козака. Двадцяти двох літ він — козак гетьманської сотні. За видатні здібності Хмельницький надає йому чина «арматного писаря», посилає з важливими дорученнями.

Богдан-Ігор Антонич | Вітражі й пейзажі СОБАКА Й МІСЯЦЬ

Втомлений лоб покладеш на пахучому сіні.
Досить вже, досить на долю собачу ти вив.
Чорна обкутає ніч соломою тіней,
тихо забудеш своїх незбагненних кривд.

Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обкинула свої біляві пасма, і подобала та хмара на закервавлену голову якогось святого. Із-за тої голови промикалися проміні сонця.

ПРОМОВА ЦАРЯ ДО ВАВИЛОНЯН

Я благополучний, серце ваше хай буде спокійне.

Годі тепера! ні скарг, ані плачу,
Ні нарікання на долю, – кінець!
Навіть і хвилю ридання гарячу
Стримать спроможусь. Нестиму вінець,

З Барселони, у вересні 1493 р.

Послухайте новину. Пам’ятаєте лігурійця Колумба, якому государі наші під час перебування свого в таборі доручили розшукати західні антиподи в другій півкулі?

У конгресі, 4 липня 1776 року. Одноголосна декларація тринадцяти Сполучених Штатів Америки.

Мов велетень грізний з горбів синявих краю
Обідраним хребтом над зелень виринає,
Здаєсь: щоглим чолом блакитів досягає,
На ньому зломи скель в промінні сонця сяють.
Між зламами верхів буйні вітри гуляють,
На склі корчик сів і цвітом розцвітає,
Сльозою джуркало у стіп її спливає
І котиться долів, і губиться у гаю.
В той край летить душа, там серце відпочине,
Буятимуть думки в небеснії простори,
І око переб’є голубе, ясне море…
О світ красиі У стіп його скрізь карли-гори,
Над ним лиш небо перлозоре, ясне, синє,
І херувимів спів з його просторів лине.

NOCTURNO
Артистові-мадяреві
Юліанові Панкевичеві

На сонні ниви, на левади
Місяць сріблисті ллє каскади,
Сипле брильянтів срібні рої
На польні рожі і пової.
На ясні ниви, на левади

Шакал і пітон прогулювалися разом.

Шакал сказав:

– Дай мені твої сандалі!

Умови, які просить дон Хрісюбаль Колон [Колумб] і на які їх високості погодились в нагороду за те, що буде відкрите в морях-океанах, в плаванні, яке має він, з божою поміччю, здійснити на службі їх високостей.

ліхви ликошуть тикві
хвико ліквіли тишуть
хвити ліколи квішуть
шокви литьку лівіхли
хвилі колишуть квіти
квіти колишуть хвилі

хворий брат

Наперсток з сонячного дна –
То десять тон.
Сум перетриманого дня –
Блакитний тон.
Кружля з дерев і опада
Кленовий лист.
Казати й повертатись До
Я маю хист.

Марко Марсельський

Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні
Міріадами летять
Ті метелики холодні.

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

З Вальядоліда, 1 лютого 1494 р.

Король і королева, після того як Колумб повернувся в Барселону із славетної подорожі, надали йому титул адмірала моря-океану і запросили сісти у своїй присутності на знак поваги до його знаменитих подвигів.

Неначе часовий релікт
Протяжністю мільйони літ:
Мільйони ‘до’ і ‘після’ того.

Усі жінки прокинулись,
Бо їм
Наснивсь один і той же сон,
Неначе хтось
Легенько стука в шибку
Й називає
Їх на ймення.

Після заходу сонця Тсує став Тсує, він ліг на землі та спав, він був там один і спав прямо на землі. Та тільки-но зійшло сонце, як Тсує прокинувся, піднявся, побачив, що сонце зійшло, і перетворився на дерево цгуї.

Кождий з вас чув, що вода морська солона така, що з неї навіть сіль роблять, а то так, що будують на побережю лотоки і у ті широкі або мілкі лотоки пускають повно морської води, котру від моря загатою відтинають. Відгачена вода схне на сонце, а як зовсім висхне, то лишається біла сподовина, а се є морська сіль.

[Початок повчання, що його цар Верхнього і Нижнього Єгипту Ахтой написав] для свого сина Мерікара…

Оскільки ви, Ернандо де-Магеллан, уродженець Португальського королівства, і ви, бакалавр Луїс Фалеро, також родом із згаданого королівства, хочете, щоб ми визначили рід служби вашої, зобов’язуємо вас відкрити в частині моря-океану, яка нам належить і володарями якої ми є, всередині кордонів нашої демаркації, багаті прянощі та інші речі, яких ми дуже потребуємо і які були б на користь нашим королівствам, і тому наказуємо укласти з вами для цього таку капітуляцію: