Великеє місто. Будинки високі,
Людей тих – без ліку!
Веселую чутно музику.
Розходяться людськії лави широкі,
Скрізь видно ту юрбу велику.

Спочатку царем тварин був страус.

Зараз лев – цар тварин, а як це сталося, я розповім вам. Про це я дізнався від своєї матері.

Якби усі-усі моря
Та злить в одне між гір;
Якби з усіх-усіх дубів
Та зріс один до зір;

Неначе пластилін,
Як тане синій лід,
Як хлюпа сірий дощ
О кам`яний поріг.
Неначе я отут,
А десь там нагорі –
То моє друге я
Жариною горить,
Розжарений вуглець,
Що пальці обпечеш,
У руки не візьмеш –
Палає пластилін…

Марко Марсельський

З «Історії першої династії Хань», написаної сім’єю вчених-істориків: Бань Бяо, його сином Бань Гу і дочкою Бань Чжао — в 58-75 pp. н. е. за зразком «Історичних записок» Сима Цяня. Це перший в китайській історіографії огляд подій, що сталися під час правління однієї династії.

Зайчиха кинула свій шкіряний плащ Місяцю в обличчя. Вона обпалила його у вогні і кинула в Місяць.

Місяць сказав:

– Люди не повинні вмирати!

«…на третій рік правління Яншу (22 р. до н. е.) влітку в шостому місяці на залізних рудниках в Інчуані Шеньту Шен і з ним 188 інших рабів убили начальника, пограбували склади і зброю.

У темну ніч я містом тихо брив
І в серці ніс своє таємне горе.
Кругом життя кипіло, наче море,
І блискіт ламп мене дразнив, тіснив.

Ой високо сонце в яснім небі стало,
Гаряче проміння та й порозсипало,
По хвилях блакитних пливе човен прудко.
От і берег видко! прибули ми хутко.

І

За тих часів, як правували судді, раз якось був в краю голод. І один чоловік з юдейського Віфлеєма пішов зо своєю жінкою та й двома синами своїми жити в край моавіїв.

Не міг сісти, так його щось гнало від стіни до стіни. Ходив та ходив по хаті. Обстановка хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку, а в голові зарисовувалися давні образи щораз виразніше.

• https://texty.org.ua/

Texty.org.ua — незалежне видання, засноване Анатолієм Бондаренком та Романом Кульчинським у 2010 році.

Ми створюємо проекти з журналістики даних та працюємо в традиційних журналістських жанрах: від розлогих репортажів до коротких повідомлень. У нас український погляд на світ. Ми намагаємося максимально вивчити проблему, про яку пишемо, і показати, що відбувається насправді, а не просто публікуємо різні точки зору.

Не писатиму “прощай!” –
Все даремно. Все даремно!
Гасне ще один недремний
Промінь щастя. Та душа

Червоний край неба догорає, а вже зі сходу летять на землю темні сумерки.

Великий, як море, став почорнів, затушувалися довгі тіні дерев, стихли в природі голоси, кожна рослина завмирає…

В холодну ніч самотній мандрівець
в глухім бору знайшов старе кострище;
при місяці білів холодний попілець,
чорніло вколо нього пожарище,
стриміло скілька цілих ще дровець,
були сирі ті, що лежали вище,
либонь, отой, хто сей вогонь палив,
не допаливши, кинув і залив.

Благовіщому феніксу неба указ
Вниз спуститись і шанськее плем’я родить,
Оселить його в землях багатих, в широких просторах.
В давнину бог воїтелю Тану дав свій наказ

Секвестратор їде в село за податками…
Весна цвіте в усій красі своїй,
Вже одгриміли Зевсові перуни,
Дощу буйного простяглися струни,

Надворі росте спориш.
Ми поїдемо в Париж.
На городі лобода.
Ми поїдем навсігда.

В нашій хаті таргани.
Нас тепер не зупини.

На горищі дід Бабай.
Рідний краю, прощавай!

хворий брат

У давні часи одна молода жінка була хвора і лежала в своїй хатині, а біля неї, на плащі, лежала її дитина. Бик-дощ вийшов з водойми, де був його будинок, щоб поїсти.

І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

За імператора Уді в роки правління Цзяньюань (140-135 рр. до н. е.) він (Чжан Цянь) служив в імператорській варті. В той час полонені гуни розповідали про те, як вони розбили князя племені Юечжі і з його голови зробили чашу для пиття.

I
ПОЗИКОВА УГОДА
1 1/3 міни і 5 сиклів срібла, що їх Ікіша, син Белусура, сина ювеліра, [дав] Белішуну, синові Мубаллітсу, сина жерця Шамаша, (і) Белушабші, синові Айі, сина рибалки.

Надзвичайно важливим джерелом для вивчення господарського і суспільного ладу Вавілонського царства є знаменитий звід законів царя Хаммурапі, вирізьблений архаїчним клинописом на базальтовому стовпі.

– На добридень, ти моя голубко!
“На добридень, мій коханий друже!”
– Що ж сьогодні снилось тобі, любко?
“Сон приснився, та дивненький дуже”.

Я бачу знов тебе! Он стать твоя біліє,
І око знов моє по твому блудить склоні.
Ось бач: вже сонця жар тепло на світ весь сіє,
Лиш ти одна сумна у сніговій опоні!..

Жив собі чоловік та жінка, і був у них хлопчик. Були вони бідні й жили в куцій старенькій хатинці. Вітер повіне,— то вона й гойдається — от-от перекинеться. Виліз батько з сином на хату, щоб полагодити верх, коли на трямку сидить Чорний Орел. Впіймав його батько та й каже:

купив
чорненький
гробівець
поставив
вдома
замість
ліжка
потрібно
звикати
до постійного
місця
проживання

Практика Василь