Стародавні шумерійські міста скористалися з ослаблення Аккаду, щоб відновити і навіть розширити свою зовнішню торгівлю. Це привело до нового розквіту деяких стародавніх центрів шумерійської культури, особливо Лагаша. В цей час в Лагаші правив патесі Гудеа, який, очевидно, залежав від царя гутіїв.

Жив собі колись на світі
Крук, велика птиця,
Звик собі він тихо жити,
Тим та сим живиться.

IV

ОСЬ, ВИХОДИТЬ ЛЕВ ІЗ ЛЕГОВИЩА СВОГО,
Виступає губитель народів;
Він рушав з свого місця,
Щоб твою землю зробити пусткою;
Міста твої будуть розбурені й обезлюджені.

У темряві таємній серед ночі
До мене часто гість непевний приліта,
Він поглядом жахає і віта,
Мов зірка Марс кривава, сяють очі.

У давні часи тварини були людьми і жили разом, як люди. І великий Місяць, якого можна буде побачити завтра вночі, також був людиною і жив разом з усіма іншими.

Іноді Місяць зникає, і тоді наступного дня ми говоримо, що він помер, але він завжди повертається.

Двоє братів змовилися між собою:

– Давай, – сказав молодший, – вирушимо сьогодні до нашої невістки і вб’ємо її – дружину нашого старшого брата! Підемо і вб’ємо її сьогодні!

• https://toolsaday.com/text-tools/split-text

Поділ тексту на блоки.

(184—205 pp. н. е.)
(Фан Юй, Історія другої династії Хань, цз. 7.)

«…в будовах знатних людей з’єднані докупи кілька сот домів. Їх родючі поля займають всю землю, рабів і рабинь тисячі юрб, а рабів із злочинців у них лічать на десятки тисяч. Їх човни, вози і торгаші роз’їжджають кругом на всі чотири сторони, мають збитки і наживаються, нагромаджують і ховають, повно їх у столиці і в містах.

Двоє дітей, хлопчик і дівчинка, чекали свою матір. Мати залишила їх і пішла збирати їжу.

Поблизу знаходився слон. Діти стали одне на одного і видерлися на нього, вони піднялися йому на голову, щоб подивитися, де їх мати.

Вітер — це людина. Ось він виходить. І разом з ним в образі птаха виходить і Цгаунва, дух.

У нього два імені — Цгаунва і Хіше.

Не срібло миршаве, не хміль,
не лавр сумнізний і двозначний,
не дотепів грайливих сіль,
не успіх в грі на риск небачній,

“Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?” –
В неньки спитала дитина.

Оповідання

Саме на покрову ввечері в дев’ятій годині сиджу я край вікна й п’ю чай. Коли чую, по Владимирській вулиці загуркотіли вози пожежної команди. Гуркіт був такий здоровий, що аж поміст двигтів під ногами. В темному вікні блискали й миготіли мідні лиснючі каски на головах пожежних, котрі стояли рядками зверху на платформах, де лисніли сикавки й усякова снасть для гасіння пожежі. Платформи з барилами й людьми катали, мов навіжені, швидше, ніж це буває звичайно. Очевидячки, трапилась пожежа здорова й раптом, несподівано. Неначе уся вулиця аж гриміла й торохтіла, так що мої вуха ледве видержували.

Гара, великий бог, був тим, хто на самому початку влаштував для нас землю. А птах гонгон походжав по землі і збирав мед.

Гієна вирушила до будинку лева. Вона несла на ціпку голову кам’яного козла.

Лев побачив, що йде гієна, і сказав:

Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє,—
Разом к світлу, други жваві!

Пам’яті Сергія Мержинського

…Порвалася нескінчена розмова.
Тремтить вона, мов порвана струна,
В моєму серці. Від одного слова
Розкрилася в душі моїй труна.

У давні часи, коли птахи гнерру були людьми, один чоловік стародавнього народу одружився з Гнерру.

Гара спробував влізти до своєї дружини у ніздрі. Потім – до вух. Нарешті – знову в ніздрі. Але у нього нічого не вийшло.

У місті панує велика тривога.
Туманом окутала вража облога,
І голод грозиться страшною рукою,
Від шпигів ворожих немає спокою.

Знову ніч, знову день, є прогрес у коханні
Ти доводиш мені закони небесні,
Ти будуєш конструкції мовно-словесні,
Й переваги духовні над реальним.
Ти багато говориш розказуєш двічі,
Робиш вигляд тебе усе це цікавить,
Ти достукатись хочеш до мене вічно,
Але скажу поправді мене це все харить!

Олег Б.

Історію життя Шевченка — вона така відома, від народження аж до могили,— можна назвати тяжкою, болючою драмою; історію його думки й творчости — драмою не менш трагічною.

Із поля дівчина утомлена прийшла
І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,
Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.

Спочатку всі тварини були наділені людським якостями та даром мови.

Але жив у ті часи один злий, сварливий чоловік на ім’я Хок-кхіган.

а) ЗАПИТИ ОРАКУЛОВІ У ПОЛІТИЧНИХ СПРАВАХ

I

Шамаш, великий володарю, на те, про що я тебе питаю, дай мені вірну відповідь: з цього дня, з третього дня цього місяця айяра (2-й місяць) до 11 дня місяця аба (5-й місяць) цього року, на 100 днів і 100 ночей —строк звершення ворожіння. Протягом цього строку — чи то буде Каштаріті з його військом, чи то буде військо кіммерійців, чи то буде військо мідян, чи то буде військо маннеїв, чи то буде який інший ворог — чи задумують (?)вони, чи замишляють вони? Чи то облогою, чи то силою, чи то бойовими діями, битвою і боєм, чи то проломом (?), чи то підкопом, …і…,

IV. Воістину: азіати всі стали подібні до єгиптян, а єгиптяни [стали] подібні до чужоземців, викинутих на дорогу.

Воістину: волосся випало у всіх. Не відрізняється син мужа від такого, що не має батька. Воістину: [страждають] через галас. Не припиняється галас в роки галасу.

Немає кінця галасу.