Цар Хуань-гун читав книгу в своєму палаці, а біля входу до палацу обтісував колесо колесник Бянь. Відклавши молоток і долото, колесник увійшов до зали і запитав: «Насмілюся поцікавитися, що читає володар?»

До хатини лева прийшла гієна. Лев не запропонував їй поїсти. Адже гієна кусається, і люди її бояться.

Гієна сказала леву:

Слова, сказані вавилонянами перед царем: «Царі, наші володарі, вступаючи на престол, висловили бажання закріпити наші привілеї і наше благополуччя, і нам, що були розсіяні в степу, у яких жінки еламітянки, табалітянки і ахламітянки, дати благополуччя. Нехай царі, володарі наші, встановлять, як сказали, і боги нехай дарують вам розум і щедрість, сім’я країн (?).

Ми втратили різні ремесла і майстерність.

Раніше ми вміли споруджувати переправи з каменю через річки, вміли бити рибу острогою.

Дуже давно, на самому початку, коли на землі жили чоловіки і жінки стародавнього народу, людей було небагато.

В ті часи чоловіки і жінки жили окремо.

Вперше ім’я Івана Брюховецького згадано в «Реєстрі Війська Запорозького» 1649 року серед козаків гетьманської Чигиринської сотні під іменем «Іванець Хмельницького». За твердженням літописця Самійла Величка, старший служник Брюховецький виконував гетьманські доручення. Після смерті Богдана він супроводжував гетьманового сина Юрка до Києва для навчання в колегії.

З Барселони, 1 травня 1493 р.

Кілька днів тому приїхав сюди один чоловік на ймення Христофор Колумб, лігурієць родом, повернувшись з країн західних антиподів. Торік він ледве випросив у моїх государів три кораблі для відкриття цих країн, бо все, що він говорив про них, вважали фантазією. Тепер він повернувся і привіз із собою зразки багатьох коштовних речей і особливо золота, яке родить у тих землях.

Ось що я чув, зараз я розповім вам.

Жили в одному місці люди. Ну а у Гари не було дружини, адже так? Ось він нічого й не знав про жаб. Жінки вбивали жаб, вони вбивали їх, вбивали… тьху, прірва! Ну, а Гара ж бо не був настільки дурним, щоб не бачити, чим вони займаються!

І

Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок…
І мчить залізний велетень мене.
Передо мною килими чудові
Натура стеле — темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки, —
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.

Кров із серця Гцонцемдіми витекла.

Вона пішла, і її вбили. Кров з її серця полетіла назад у стійбище і сіла зверху на спинний хребет її бабусі. Бабуся взяла і поклала її до мішка. Кров лежала там, у мішку, і підростала. Вона росла-росла, поки знову не стала жінкою. Діти цього селища побачили її і закричали: “Тітонько! Тітонько!”. Племінниці побачили її і радісно вітали.

Індекс читабельності Флеша-Кінкейда призначений для визначення ступеня складності розуміння даного тексту англійською мовою . Його значення розраховується виходячи з кількості слів, складів і речень у тексті. Чим нижчий індекс, тим важче зрозуміти текст. Максимальне значення цього індексу становить близько 120 (для найпростіших текстів, наприклад, де кожне речення містить лише два односкладові слова).

З Алькали де Генарес, 9 грудня 1494 р.

Іспанія панує, поширює свою зверхність, ім’я і славу до далеких країн антиподів.

Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях
машин завмерлі авта,
червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь
роки й хвилини,

В тридев’ятім славнім царстві,
де колись був цар Горох,
є тепер на господарстві
мудрий пан, вельможний Ох.

Дід Кирило Похилий — лісовий дід. Лісовим дідом звуть його всі люди: і сусідні деркачівські, і всі мешканці всіх численних навколишніх хуторів.

Наш Іван кохавсь у мріях:
Думкою літає
Та скарби усе знаходе,
Гроші здобуває.
Одного разу пішов він
На баштан до пана:
Огірочки молоденькі
Звабили Івана.

Іскра.
Цятки.
Пломінь.
Рев.

Що ти тут робиш дівчинко
з букетом розпуклих троянд
Що ти тут робиш дівчино
з букетом розквітлих троянд

***

Місяцю, що є тут,
Зроби так, щоб я завтра рано-вранці побачив страуса,
Коли страус сидить на яйцях.
Щоб я міг збити жовток
Пензликом з волосся з хвоста орікса,
Які прикріплені до маленької палички,
На якій хвіст орікса.

На питання про те, чи існують антиподи або їх немає, можна відповісти, що, оскільки земля кругла (як це загальновідомо), вони безперечно існують.

Дивилась я на тебе і в ту мить
нестямилась, як рука самохіть
для тебе почали вінок сплітати, –
була твоя краса, як ті гранати…

Про витівки Тсує можна розповісти не одну, а безліч історій – адже пустощі його не перелічити.

З 1905 року, коли селяни вбили в маєткові її чоловіка, паві Ївга Нарчевська перебралась до міста.

(Посвята дядькові М. Драгоманову)

ЗАСПІВ

Спогадаймо давнюю давнину,
Спогадаймо повість незабутню
Про далеку вільную країну,
Про стару Шотландію славутню.

У давні часи дощ був людиною – Гхауну. Його дружиною була молодша сестра пташки Гхагара. І ось Гхагара вирішив забрати свою молодшу сестру у її чоловіка Гхауну і рушив за нею, щоб відвести її назад до батьків.

Що вже балакуни оті поети!
Нічого ні один не видума нового,
А кождий з них бере се й теє у другого,
І перемелюють все ті самі предмети.

Канцелярія ЖК № „ ” ніколи не була велика, а тепер обернулась просто на закуток з надмірно довгим і покрученим апендиксом-коридором, позбавленим природного світла.