Що ся степом за димове густо закурили?
Чи то мрачка осідає, стеляться тумани? —
Не мрачка то осідає, не туман лягає,
Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає.

Біля станції по дні рівчака тихо, помалу, іноді зупиняючись та прислухаючись, повзло троє людей. Зорі мовчки слідкували за ними і моргали одна одній; вітер, несміло пошелестівши травою, забігав у рівчак і зараз же боязко ховався в степу. Туга ночі таємниче шепотіла й зітхала коло них.

В епонімат Даян-Ашшура, місяця айяра 14-го дня, я виступив з Ніневії, переправився через Тігр і наблизився до селищ Гіамму коло ріки Баліх’. Вони злякались жаху моєї величності, гіркоти моєї лютої зброї і вбили своєю власною зброєю свого володаря Гіамму. Я вступив у Кітлалу і Тіль-ша-марахі і в палаци його помістив моїх богів, в палацах його влаштував свято. Я відкрив сховище, знайшов його скарби, захопив його багатство і його майно і доставив у моє місто Ашшур.

Що я тепер, о боже! жить мені для чого?
Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема,
Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,
Самої смерті прагну, більше вже нічого.

Навіть якщо
досвідчене ваше око
Не бачить нічого

(Біля 760—730 pp. до н. е.)

Сардур говорить: я піднявся на Вавилонію — на всю країну; я захопив Вавилону країну, я вирушив за здобиччю в усю країну Баруат… Бога Халда величчю Сардур говорить: я взяв три палаци, що були укріпленнями, штурмом (буквально: силою) я взяв, двадцять три міста в один день я забрав, палаци пограбував, місто підпалив, країни об’їв, чоловіків (і) жінок їх погнав я у полон; 8135 юнаків я погнав у полон, крім 25 000 народу — 6000 воїнів, 2500 коней я захопив, 12 300 (голів) рогатої худоби, 32 100 овець; це цареві дісталось (буквально: прийшло), а те, що воїни захопили, захопили окремо, коли я (їм) звелів займати країну.

Коли Місяць знову оживає і повертається, і ми бачимо його, то закриваємо очі руками і звертаємось до нього:

Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!

На одвічне питання, що краще передає образ – фото чи відео, є проста відповідь: то залежить.
Фото фіксує миттєвість і далі вже справа вашої уяви, як можуть розвиватися події.
Відео ж фіксує вже сам розвиток подій.

[Ось] про те, що не можна відда[ти] дочки твоєї заміж, як ти писав: «Від давніх часів царівни єгипетські нікому не віддаються», навіщо ти, брате мій, [говориш так?] Ти — цар, можеш ро[бити], як хочеш. Якщо ти віддаси, хто може що-небудь [сказати?].

Заплакали в небі з жалю херувими

Над людськими злими судьбами,
Ймив голову демон руками багрими
І німо залився сльозами…
Скотилися сльози… Вітри їх носили,
На сніг їх стинали морози,
Аж впали на людські стежки, на могили
І знов замінились у сльози…

В хаті й біля хати Сидоренчихи шамотня, гамір, біганина. Баби та молодиці з діловим, заклопотаним і трошки переляканим виглядом бігають то з горниці в кухню, то з кухні в горницю, вискакують надвір, прожогом виливають із мисок, макітер і знову біжать у хату. На долівці — клапті соломи, попіл, розлита вода.

Спочатку у людей не було води.

Слон знайшов воду і пив її. Він дізнався, де вона знаходиться, і ось він ходив туди і пив воду.

В колишні часи один чоловік стародавнього народу попрохав дружину відрізати йому вуха – він хотів бути схожим на свого молодшого брата. Насправді ж дружина його молодшого брата просто поголила тому голову, знявши волосся, а не шкіру.

…На 34-у році правління Цінь Ші Хуанді (213 р. до н. е.) Лі Си подав імператорові таку доповідь:

КОРОЛІ І НАРОДИ, ЯКІ ВЕЛИ І ВЕДУТЬ ТОРГІВЛЮ ПРЯНОЩАМИ

Іспанці з давніх часів ввозили прянощі і лікарські трави з країн, що прилягають до Червоного моря, і з Аравії, і з долини Гангу, хоч і не в таких розмірах, як тепер. І за прянощами йшли вони в ті краї, міняючи їх на товари нашої Іспанії.

В країні, куди наше птаство щороку лине на зиму, що зветься Іраном, або «землею чистих», в далеку старовину люде молилися до сонечка, до цього джерела світла, тепла життя й безмірної плодючості.

Нічний Львів до болю нагадує будь-яке старовинне європейське місто: ті ж кількасотлітні квартали найрізноманітніших епох та стилів, та ж бруківка з відблисками нічних ліхтарів, та ж потаємна причетність до чогось заворожуюче-містичного…

Брудний вечір приймав молитви
зі стомлених вуст
про недосяжні країни в повітрі
і про капелюха замість хустки.

Гео Шкурупій

Ботсвана і Тсума-тсума влаштували перетягування мотузки.

Звіт про подорож Венамуна (також «Звіт про Венамуна» , «Повість про Венамуна» , «Папірус Московський» 120 ) — оригінальний твір давньоєгипетської літератури без назви.

(4 травня 1506 р.)

В ім’я Пресвятої Трійці, яка збудила в мені думку і згодом цілком прояснила її для мене, що я можу, відпливши з Іспанії на захід і перепливши океан, досягти Індії,—

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

серпневе небо // розірване небо

небо серпня — зламана карта
обгорілі хмари, як папір від свічки
+30 на шкірі,
а в повітрі вже шепоче: осінь…

одні з нас
вважали
що Вінні Мандела то
матюк
інші знали
що ніякий мандела не матюк а
сакральна картина в індуїстських
храмамамах
але натомість
вважали за матюк
‘сакральне’
і вимовляли
відповідно

Новітній цісар тільки що вернувсь з походу в Рим. На орлиних крилах побіли пролинув він із краю в край, соняшним сяйвом осяяв його талан, золотою рікою пливло за ним багатство, голосна слава гойдала на своїх широких хвилях його ймення.

Місяць сказав зайцю:
– Коли хтось помре, він піде ненадовго, а потім повернеться.