Кара-Даг стояв над морем, як останній уламок світу, якого вже ніхто не пам’ятав.

Його чорні скелі здіймалися з води, наче кістки якогось велетенського звіра, похованого під землею. Вдень гора мовчала. Вночі — дихала.

Іноді з її надр долинав глухий гуркіт.

Степ хотів пити.

Він не просив дощу. Не просив милості.

Він просто тріскався.

Деліклі-Кая мовчала.

Три сірі скелі стояли над Козською долиною, наче три старі жінки, які давно знають правду, але не хочуть її говорити.

Середня мала дірку.

Наскрізну.

Крізь неї проходив вітер, а разом із ним — голоси тих, кого давно не було.

Чатир-Даг мовчав.

Він стояв над Кримом, плаский, важкий, нерухомий — наче велетенський стіл, накритий каменем і туманом.

Але під його землею було золото.

Не те золото, яким прикрашають корони.

І не те, заради якого будують палаци.

Золото, з якого роблять війни.

Курбан-Кая стояла над долиною.

Вона не дивилася на село. Вона відвернулася від нього — до лісу, до старих стежок, до тиші, в якій дерева пам’ятають більше за людей.

На сході сонця на її сірому боці з’являлася людина.

Величезна.

Крим іноді зберігає таємниці не в палацах.

Не в могилах царів. Не в книгах, написаних золотими чорнилами.

А в темряві.

Демерджі не мовчить.

Вона змінює колір разом із днем.

Вранці її схили холодні й сиві. Опівдні камінь світиться сонцем. Увечері гора темнішає, а кам’яні постаті на її схилах стають схожими на людей, які застигли посеред руху.

Ечкідаг стояв над долиною, наче застиглий звір.

Три вершини дивилися одна на одну через кам’яні провалля, а між ними чорніла щілина, яку татари називали Хулах-Ієрни — Вухом землі.

Казали, що вона не має дна.

Гора Опук не завжди була горою.

Колись тут жили люди, які не знали, навіщо сильному пригнічувати слабкого.

Вони не будували тюрем. Не ставили статуй самим собі. Не змушували сусіда ставати навколішки.

А потім море принесло двох жінок.

Мис Опук — це унікальний природний заповідник, розташований на південно-східному узбережжі Керченського півострова, в Криму. Найвищою точкою є гора Опук, висота якої становить 183 метри. Вона утворена з рифового вапняку і має глибокі ніші та гроти на своїх схилах. Це місце є домівкою для рідкісних видів тварин і птахів, таких як рожевий шпак, сапсан, журавель степовий та інші.