Після спекотного літа – неймовірна насолода випити філіжанку кави на прямо на березі Світязя, коли падає дощ і хвилі, а тут в кафе – сухо, горить вогонь у печі…

Весна… Серед сосняку рясно розквітла здичавіла алича.

Сутінки

Світло тане, як сіль на долоні,
день розчинився у тінях повільних.
Небо ковзає в холодній безодні,
місто заснуло в відтінках невидимих.

Сірчаний колір не світить.

Він попереджає.

Десь між жовтим і сірим існує відтінок, який ніби пережив власну яскравість. Жовтий у ньому ще пам’ятає сонце. Сірий — уже знає, чим усе закінчиться.

«Емоційна телепатія» — книга, яка досліджує здатність передавати емоції без фізичного контакту. Автор розглядає наукові основи, практичні методи та техніки розвитку інтуїції та емпатії. Книга допомагає зрозуміти, як зміцнювати емоційні зв’язки між людьми, розпізнавати чужі почуття та використовувати свої здібності для глибшого взаєморозуміння.

Напруга тут струмить й бринить
Гуде напнуто в лонжеронах
Глухий прибій зусилля хвиль
Шпангоутів долає міць.

Це не продовження.
Це — поява логіки там, де щойно не було навіть запитання.

Після тиші не буває звуку.
Після тиші — буває напрям думки.

Колір миша не хоче, щоб його помічали.

Він хоче вижити.

Він народився десь між сірим камінням, пилом, старим бетоном і шерстю маленької істоти, яка навчилася головному закону світу:

This is not a call through a handset. It is a call into space.

A city that appears on no map. But from a certain point onward, you begin noticing its name — by accident.

On a receipt,
in the caption of an old photograph,
in tags,
on a sign in a dream,
in a system error message.

Frasia.

A city that does not exist. But you are already on your way there.

The Second Call is no longer just a conversation. It is an echo of your own absence. A world that came to be without your choice, without your presence.

And somehow, it still calls.

A world in which you never existed.

First Connection — the first glimpse. The first glitch in ordinary perception. A call that doesn’t fit any pattern. A person doesn’t yet know how to respond. But can no longer refuse to listen.

The one you could have become. But haven’t. Yet.

Short story

Taylo’s Underground Manifesto — a document allegedly published on the “dark web” two days after the launch of the Pure Module.

Short story

PROTECTED DOCUMENT. INTERNAL USE ONLY.
“CHISTY MODUL V.0.9.13-beta”
Document No. 14-CRX / Archived. Not recoverable.

Оповідання

Його звали Тейло.
Офіційно — старший аналітик у хмарній платформі “VeritasAI”, що займалась перевіркою фактів на основі ШІ. Але неофіційно — він був одним із останніх людей, які ще вірили, що істина має значення.

Short story

His name was Taylo.

Officially, he was a senior analyst at VeritasAI, an AI-powered cloud platform specializing in fact-checking. Unofficially, he was one of the last people who still believed that truth mattered.

Оповідання

Соломону Йорену було 78. Щоранку він вмикав «Тиху Стрічку» — персоналізовану добірку новин, згенеровану для нього штучним інтелектом. Без криків, без кліматичних апокаліпсисів, без війн. Лише літературні новини, трохи класичної музики, успіхи його улюбленого онука в університеті — усе, що мало значення.

Short story

Solomon Yoren was 78. Every morning, he turned on the “Quiet Feed” — a personalized selection of news generated for him by artificial intelligence. No shouting, no climate catastrophes, no wars. Just literary news, a little classical music, updates on his beloved grandson’s success at university — everything that mattered.

Short story

President Ariel Lang had never trusted intuition. It had always seemed like a luxury to him — inefficient, dangerous. In his world, everything was decided by analytics, precision, and forecasts. That was why he agreed to integrate Orbis — a next-generation artificial intelligence system that promised what no intelligence service could ever provide:

Short story

It all started with boredom.

Or, more precisely, with intellectual exhaustion. Taylo worked in the “Reliability Analytics” department at VeritasAI. His job was not to seek the truth, but to adapt to ever-changing fact-checking standards.

— з глибин Фрасії —

Колись, у місті без дзвонів і годинників,
жило Ім’я. Його не називали — бо не було потреби.
Його знали всі речі. Воно було не словом,
а присутністю, що утримувала світ, як нерв — тіло.

Ця книга досліджує соціальний апоптоз — процес поступової деградації суспільства на політичному, економічному, демографічному та культурному рівнях. Через поєднання внутрішніх слабкостей і зовнішніх викликів, таких як війни, санкції, технологічне відставання та культурний вплив сусідів, соціальний апоптоз прискорює кризи та визначає шляхи розвитку держав.

Є спогади, які не старіють. Вони не тьмяніють, як фотографії, не стираються, як сліди на піску. Вони живуть десь поруч із серцем, і достатньо лише випадкового запаху теплого заліза чи вечірнього туману, щоб вони знову розгорнулися перед очима.

Ритм — глибша структура, ніж слово.

Слово — це форма.
Ритм — це рух.

Слово — це вже узгоджений знак, зліпок сенсу, мов печатка на воску. А ритм — це сам процес виникнення сенсу. Пульс, що передує звуку. Те, що ще не має форми, але вже має силу.

Телепатія — здатність передавати інформацію між людьми без використання традиційних засобів комунікації, таких як мова, жести чи інші фізичні канали, завжди була однією з найбільш захопливих та загадкових тем у науці та мистецтві.

Moscow was burning. But not with fire.

At Patriarch’s Ponds, the trees wept. They simply wept—drops of resin that looked like human tears. Above them hovered black angels—colossal beings whose wings did not beat but shimmered like the aurora. They did not fly—they stood suspended in the air, embracing the city with silhouettes forged from burnt-out stars. Their light cast no shadows. Their breath silenced Wi-Fi, tore apart microchips, and erased hard drives along with the memories of those who owned them.

Колись була програма,
що відповідала на запити ідеально.
У ній були модулі —
точно налаштовані,
структури — вивірені до симетрії.

Містика притаманна Україні. Цю таємницю знає кожен, хто жив тут. Містика ночі. Коли приходять всі 300 попередніх поколінь.
Ви можете це заперечувати… Але коли залишаєтесь наодинці з ніччю – чудово знаєте, як воно насправді.