W69 — тактико‑стратегічна термоядерна боєголовка Сполучених Штатів, призначена головним чином для тактичних носіїв повітряного базування. Вона була основним боєприпасом для крилатої ракети AGM‑69 SRAM (Short‑Range Attack Missile), яка стояла на озброєнні ВПС США в часи холодної війни. W69 — приклад покоління боєголовок 1960–1970‑х років, розроблених для поєднання відносно великої потужності з компактними габаритами й масою, придатними для носіїв високої маневреності і внутрішніх відсіків бомбардувальників.

Нейтронна бомба — це специфічний вид ядерної зброї, також відомий як “термоядерна зброя підвищеного випромінювання”. Її основною особливістю є те, що при вибуху випускається надзвичайно висока кількість нейтронного випромінювання, яке має сильний біологічний вплив на живі організми, але водночас залишає менші руйнування на об’єктах інфраструктури.

Ядерна боєголовка Mark 18 (Mk 18) — американська ядерна бомба імплозійного типу з високим енергетичним виходом, розроблена на початку 1950-х років і відома як найпотужніша чисто ядерна (fission) бомба, коли-небудь створена США. Вона була проміжним етапом між ранніми атомними бомбами та масовим переходом до термоядерної зброї в період холодної війни.

W19 (11-дюймовий / 280 мм ядерний артилерійський снаряд) — американський тактичний ядерний артилерійський боєприпас періоду Холодної війни, створений як розвиток раннього снаряда W9 і призначений для стрільби зі спеціальної важкої артилерійської системи M65.

Ядерна боєголовка Mark 22 (Mk-22) була першим термоядерним пристроєм, випробуваним Лабораторією радіаційних досліджень Каліфорнійського університету (UCRL) під час операції «Castle» на атолі Бікіні в 1954 році. Це випробування, відоме як «Koon shot», стало частиною серії термоядерних тестів, спрямованих на вдосконалення та оцінку нових конструкцій ядерних боєголовок.

Порівняння ядерної боєголовки W54 — однієї з найменших ядерних зарядів, коли‑небудь створених Сполученими Штатами, і GBU‑43/B MOAB — найбільшої сучасної **неядерної авіаційної бомби США, яку також називають «Матір’ю всіх бомб», — наочно показує величезну різницю між ядерною і звичайною вибухівкою за потужністю та ефектом.

Музей Ракетних військ стратегічного призначення – це винятковий музей, єдиний у Європі та країнах СНД. Спрямованість його експозиції нагадує, яка небезпека і сьогодні ще загрожує світові.

W47 був американською термоядерною боєголовкою, призначеною для використання в системі підводних балістичних ракет Polaris A-1. Вона перебувала на службі з 1960 по 1974 рік. Розроблена Лабораторією радіації Лоуренса між 1957 і 1960 роками, W47 стала однією з перших боєголовок, яка мала мініатюризований сердечник.

W68 — американська термоядерна ядерна боєголовка, розроблена в другій половині 1960-х років у Lawrence Livermore National Laboratory (LLNL) для балістичної ракети підводного базування UGM-73 Poseidon C-3 ВМС США. Вона стала однією з найважливіших боєголовок американської стратегічної ядерної тріади періоду холодної війни та вирізнялася дуже високим ступенем мініатюризації, що дозволило розміщувати на одній ракеті Poseidon до 14 боєголовок. За відкритими даними, у 1970–1975 роках було виготовлено 5250 W68 — найбільшу серію одного типу американської ядерної боєголовки. W68 остаточно зняли з озброєння до 1991 року.

W52 — це американська термоядерна (воднева) боєголовка малої дальності, розроблена для балістичної ракети MGM-29 Sergeant та прийнята на озброєння Армії США у 1960-х роках. Вона перебувала на службі з 1962 по 1977 рік і була однією з компактних ядерних бойових частин свого часу, призначених для тактичного застосування в Європі в умовах Холодної війни.

Опромінення нейтронами саме по собі не може безпосередньо викликати вибух ядерної бомби.

Ядерна боєголовка Mark 7 (Mk 7) — одна з перших тактичних ядерних боєголовок, розроблених у США на початку холодної війни. Вона стала важливим етапом у розвитку компактніших і більш гнучких ядерних систем, придатних для використання на полі бою, а не лише як стратегічна зброя масового ураження.

B39 (Mark 39) — американська термоядерна авіаційна бомба великої потужності, створена наприкінці 1950-х років у межах розвитку стратегічного ядерного арсеналу США. Вона належала до класу водневих бомб і призначалася для використання стратегічною авіацією США проти великих військових, промислових і міських цілей. Бомба була однією з найпотужніших авіаційних ядерних боєприпасів свого часу і перебувала на озброєнні у період холодної війни.

 Чи порушує Росія угоду 1994 року, яка призвела до відмови України від ядерної зброї?

У цьому відео ви побачите унікальні кадри ядерного роззброєння України, дізнаєтесь про причини, які змусили Україну позбавитись ядерного арсеналу та отримаєте відповідь на питання – чи можливе відновлення ядерного статусу України?

W54 (також відомий як Mark 54 або B54) — тактична ядерна боєголовка, розроблена Сполученими Штатами в кінці 1950-х років. Це найменша ядерна зброя за вагою та потужністю, яка надійшла на озброєння США.

Велика Британія (UK) — одна з п’яти офіційно визнаних ядерних держав відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT), яка має власний ядерний арсенал та стратегію ядерного стримування.

Воднева бомба, або термоядерна бомба, — це потужний вид ядерної зброї, дія якого базується на реакції термоядерного синтезу. На відміну від атомної бомби, що працює на основі поділу важких ядер (наприклад, урану чи плутонію), воднева бомба використовує реакцію синтезу легких ядер, зокрема ізотопів водню (дейтерію і тритію), які при злитті формують ядра гелію. Цей процес вивільняє значно більшу кількість енергії порівняно з процесом поділу.

Брудна бомба, або радіологічний розсіювальний пристрій (РРП), — це тип зброї, яка поєднує звичайні вибухові речовини із радіоактивними матеріалами з метою створення радіоактивного забруднення навколишнього середовища. На відміну від ядерної бомби, брудна бомба не викликає ядерного вибуху, але після активації вона розсіює радіоактивні частинки на значній території, що створює загрозу для здоров’я людей і робить територію небезпечною для перебування.

Ядерна боєголовка Mark 12 (Mk 12) — американська тактична ядерна бомба імплозійного типу, створена в 1950-х роках як частина розвитку компактніших і універсальніших ядерних боєприпасів. Вона стала наступним кроком у вдосконаленні тактичної ядерної зброї після ранніх моделей періоду Холодної війни.

Сьогодні Франція, за оцінками, має близько 300 ядерних боєголовок, але більша частина французького ядерного арсеналу оповита таємницею.

Ядерна зброя це зброя массового ураження. Вона ділиться на ядерну (атомна) і термоядерна (воднева) бомбу. Принцип дії водневії бомби заснований на ядерному синтезі, а атомні бомби використовують ядерний поділ. Основним елементом ядерного поділу слугує наприклад, уран 235 у ядерного синтезу дейтерид літію-6.

У 1991-му році Україна мала такий воєнний потенціал що могла абсолютно не переживати за свою безпеку.

W31 — це американська ядерна боєголовка (warhead), розроблена в часи Холодної війни. Цей пристрій був застосований у декількох типах зброї: у тактичних ракетах, протиповітряній обороні та як атомна міна‑демоліційна боєголовка. W31 була одним із багатьох ядерних зарядних модулів, які забезпечували гнучкість щодо потужності, доставки і тактичного призначення. Вона вироблялася з кінця 1950‑х років і перебувала в службі до кінця 1980‑х.

W9 — американська ядерна артилерійська боєголовка, розроблена в середині 1950-х років для оснащення 280-мм гармати M65, відомої як «Atomic Annie». Ця боєголовка стала однією з перших тактичних ядерних боєприпасів, призначених для використання з мобільною артилерією, і мала обмежене застосування в період з 1952 по 1957 рік.

W27 — американська термоядерна боєголовка, розроблена в середині 1950-х років для оснащення крилатих ракет морського базування SSM-N-8 Regulus I. Вона була частиною раннього етапу ядерного озброєння ВМС США, що передувало розвитку більш сучасних систем ядерного стримування.

Ядерна боєголовка Mark 15 (Mk 15) — це американська термоядерна авіаційна бомба раннього покоління, розроблена у 1950-х роках як одна з перших відносно компактних стратегічних ядерних систем США. Вона належала до класу термоядерних боєприпасів і стала важливим етапом у переході від перших громіздких водневих бомб до більш практичних авіаційних озброєнь періоду холодної війни.