RDS‑2 (РДС‑2) — це друга радянська ядерна бомба імплозійного типу, розроблена після першої радянської атомної зброї (RDS‑1) для підвищення ефективності ядерного заряду. Вона стала етапним кроком у розвитку радянського ядерного арсеналу на початку 1950‑х років, продемонструвавши збільшену потужність і технічні удосконалення порівняно з попередньою моделлю.

Davy Crockett Weapon System — американський переносний тактичний ядерний гранатометний комплекс періоду Холодної війни, призначений для ведення бою на дуже малій дальності із застосуванням надмалопотужного ядерного боєприпасу. Це була одна з найменших і найрадикальніших ядерних систем, коли-небудь прийнятих на озброєння США, створена для оборони переднього краю та стримування масованого наступу противника.

Україна була третьою ядерною державою світу. Однак, підписавши Будапештський меморандум у 1994 році, вона передала всю свою ядерну зброю Російській Федерації. Чому українці зважилися на цей крок? Це питання, яке може виникнути особливо в контексті поточних подій.

W60 — це експериментальна американська ядерна боєголовка малої потужності, розроблена наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років для потенційного використання в ракетних системах протиповітряної оборони. Вона була частиною програми мініатюризації ядерних зарядів у період Холодної війни, однак так і не була прийнята на озброєння та залишилася на стадії розробки.

Роберт Оппенгеймер (1904–1967) — американський фізик-теоретик, один із ключових творців атомної бомби та науковий керівник Мангеттенського проєкту під час Другої світової війни. Його внесок у розвиток квантової фізики та організацію першої ядерної програми зробив його однією з найвпливовіших і водночас суперечливих постатей XX століття.

W48 — компактна американська ядерна боєголовка для артилерійських снарядів калібру 155 мм, розроблена у період Холодної війни. Вона стала однією з найменших ядерних боєголовок, коли-небудь прийнятих на озброєння, і призначалася для тактичного застосування безпосередньо на полі бою.

Касил‑2, Челябінськ‑50 та Челябінськ‑70 — історичні кодові назви закритого міста в Челябінській області СРСР, створеного як центр радянської ядерної програми та технічної фізики. Сьогодні місто носить назву Снєжинськ і має статус закритого адміністративно‑територіального утворення (ЗАТО) Росії.

XW‑46 — американська ядерна боєголовка (nuclear warhead), розроблена у 1950‑х роках як частина програми ядерного озброєння Сполучених Штатів. Проєкт був експериментальним і скасований до серійного виробництва, але відіграв роль у розвитку ядерної зброї США.

Термоядерна зброя (принцип Теллера–Улама) — тип ядерної зброї надвисокої потужності, в якій енергія вибуху отримується переважно внаслідок реакцій термоядерного синтезу легких елементів. Основою сучасних термоядерних боєзарядів є схема Теллера–Улама, розроблена у 1950-х роках у США та використана в більшості стратегічних ядерних боєприпасів періоду Холодної війни.

Імплозійний ядерний заряд — це тип ядерного боєприпасу, в якому вибухова ланка створює симетричне стискання (імплозію) ядерного матеріалу до надкритичного стану, що запускає ланцюгову реакцію поділу. Така схема є складнішою за гарматний тип, але значно ефективнішою та компактнішою, і використовується в більшості сучасних ядерних боєголовок.

Atomic Demolition Munitions (ADM) — клас американських переносних або мобільних ядерних підривних зарядів, призначених для інженерного застосування: руйнування мостів, тунелів, портів, гірських проходів та інших стратегічних об’єктів. Розроблялися і активно розгорталися у період Холодної війни як частина тактичної ядерної стратегії США.

Інцидент у Голдсборо — аварія американського стратегічного бомбардувальника B-52 Stratofortress поблизу міста Голдсборо, штат Північна Кароліна, яка сталася 24 січня 1961 року. Літак перевозив дві термоядерні бомби Mark 39 (B39), кожна потужністю близько 4 мегатонн. Під час катастрофи обидві бомби випали на землю, одна з яких майже активувалася. Інцидент вважається одним із найбільш небезпечних випадків у історії ядерної зброї, який ледь не призвів до ядерної катастрофи на території США.

Свердловськ-45 — це кодова назва закритого міста СРСР, створеного у середині XX століття в межах радянської ядерної програми; місто спеціалізувалося на виробництві ядерних боєголовок і компонуванні ядерних матеріалів. Нині це місто називається Лісний в Свердловській області Російської Федерації й зберігає статус закритого адміністративно-територіального утворення.

Красноярськ-26 — це кодова назва радянського закритого міста, створеного в 1950 році як секретний центр для виробництва плутонію та підтримки ядерної оборонної програми. Такі назви міст (наприклад, «Красноярськ-26») були поштовими кодами й не відображалися на загальнодоступних картах. Сьогодні це місто відоме як Желєзногорськ — закрите адміністративно-територіальне утворення з розвиненою ядерною промисловістю.

Томськ-7 — це кодова назва закритого міста СРСР, яке було створене для обслуговування великих ядерних та військово-промислових об’єктів і залишалося секретним до початку 1990-х років. Нині це місто Сєвєрськ (рос. Seversk) у Томській області Російської Федерації — одне з найважливіших міст ядерної інфраструктури Радянського Союзу та сучасної Росії.

Златоуст‑36 — це кодова назва радянського закритого міста, створеного у рамках оборонної промисловості СРСР для роботи на об’єктах військового та атомного значення. Сьогодні Златоуст‑36 відомий як Трьохгорний у Челябінській області Російської Федерації — місто з обмеженим доступом, пов’язане з виробництвом і обслуговуванням компонентів ядерних озброєнь.

Пенза‑19 — це історична кодова назва закритого міста СРСР, створеного для секретних оборонних промислових завдань під час Холодної війни. Населений пункт, який із 1962 по 1992 рік офіційно називався Пенза‑19, нині відомий як Заречний — закрите адміністративно‑територіальне утворення з розвиненою ядерною промисловістю та виробництвом компонентів для озброєння.

Красноярськ‑45 — історична кодова назва закритого міста СРСР, створеного для секретних об’єктів радянської ядерної програми, зокрема для збагачення урану. Кодова назва виконувала функцію поштового індексу й приховувала реальне місцезнаходження. Сучасна назва міста — Зеленогорськ, закрите адміністративно‑територіальне утворення (ЗАТО) Красноярського краю Російської Федерації.

Челябінськ-40 — кодова назва закритого міста СРСР, що існувало як секретний населений пункт, пов’язаний із виробництвом плутонію й ядерними технологіями для радянської оборонної промисловості. Сьогодні це місто відоме як Озерськ у Челябінській області Росії і залишається закритим адміністративно-територіальним утворенням.

Свердловськ-44 — це кодова назва закритого міста СРСР, що існувало в радянські часи як секретний населений пункт, пов’язаний із виробництвом ядерних матеріалів для оборонної промисловості. Йдеться про місто, яке нині у Російській Федерації називається Новоуральськ (Свердловська область) і був одним із ключових центрів радянської ядерної програми.

Арзамас-16 — кодова назва закритого міста та наукового центру ядерної зброї у Радянському Союзі, що стало основним осередком розробки та створення радянських атомних і термоядерних боєприпасів. Розташоване у Нижегородській області Росії, це місто-об’єкт було одним із найсекретніших у світі в часи холодної війни і до 1991 року не згадувалося в публічних картах і документах.

VA-111 «Шквал» (Shkval) — радянська надшвидкісна ракета-торпеда (суперкавітуюча торпеда), розроблена у 1960–1970-х роках для підводних човнів і надводних кораблів. Вона є одним із найоригінальніших і найвидатніших зразків морського озброєння СРСР, здатна розвивати надзвичайно високу швидкість завдяки явищу суперкавітації. У деяких ранніх концепціях передбачалося оснащення ядерною бойовою частиною потужністю до ~150 кілотонн TNT-еквіваленту, хоча у серійних зразках переважно використовувалися конвенційні боєголовки.

Торпеда 65-73 — радянська важка морська торпеда з ядерною боєголовкою калібру 650 мм, прийнята на озброєння Військово-морського флоту СРСР у 1973 році, здатна нести ядерний заряд із потужністю ≈20 кілотонн TNT. Вона проєктувалася як засіб для ураження великих надводних груп, у тому числі авіаносних ударних груп противника, із позицій, які знаходяться поза зоною їхньої протидії.

Торпеда 53-58 — радянська морська торпеда з ядерною боєголовкою калібру 533 мм, яка мала потужність ядерного вибуху до ~10 кілотонн TNT-еквіваленту. Вона була однією з перших у світі торпед такого типу і призначалася для ураження груп кораблів, портових районів та інших великих морських цілей у разі конфлікту між морськими флотами.

15F42 — радянська ядерна боєголовка для міжконтинентальної балістичної ракети UR-100U / SS-11 Mod 3 (Sego), з номінальною потужністю ~1,2 мегатонни (1,2 Mt TNT-еквівалент). Цей заряд входив до арсеналу ядерних сил СРСР у 1970–1980-х роках і відображав еволюцію стратегічних боєголовок середнього класу для легких МБР серії UR-100.

8F17 — радянський ядерний заряд (боєголовка) потужністю приблизно 3 мегатонни TNT, призначений для оснащення міжконтинентальної балістичної ракети R‑16 (за класифікацією НАТО — SS‑7 Saddler). Цей заряд був частиною радянської стратегічної ядерної програми 1960‑х років і застосовувався на одному з перших поколінь серійних ICBM СРСР.

RDS‑46 — радянський ядерний заряд, призначений як високопотужна термоядерна боєголовка для міжконтинентальної балістичної ракети R‑7A Semyorka, що розроблявся у 1950‑х роках. Цей заряд мав номінальну потужність близько 5 мегатонн TNT, що робило його одним із основних стратегічних ядерних боєзарядів ранньої ери ракетно‑ядерних сил СРСР.