Оператори 3-го полку Сил спеціальних операцій провели успішну зачистку ділянку місцевості, де за розвідданими перебувало більше десятка ворогів.

У темних обіймах величних гір, що безжально підносяться до небес, височіє Чатир-Даг.

Він стоїть над Кримом, мов чорний монумент, поставлений невідомою силою на могилі давно забутого народу.

Його пласка вершина губиться в хмарах.

Їх було троє.

Павло.

Спиридон.

Василеве.

Троє старих ченців, майже сліпих.

Настільки старих, що, якби не молитви, вони могли б забути навіть власні імена.

Але пам’ятали.

Богдан-Ігор Антонич | Вітражі й пейзажі  1.ОСІНЬ

Дозрівають довгі дні, як ярі яблука,
лине листя з лип,
плине воза скрип,
коло лісу колом ллється вигук зяблика.

Весна… Серед сосняку рясно розквітла здичавіла алича.

Небо України схоже на старий екран пам’яті, який зберігає більше, ніж йому дозволено. Воно вбирає в себе кожен погляд, кожну мрію, кожен страх — і ніколи нічого не стирає остаточно. Лише змінює яскравість. Уранці воно світле й майже безтурботне, ніби світ ще не встиг згадати, ким він буває насправді.

Курбан-Кая стояла над долиною.

Вона не дивилася на село. Вона відвернулася від нього — до лісу, до старих стежок, до тиші, в якій дерева пам’ятають більше за людей.

На сході сонця на її сірому боці з’являлася людина.

Величезна.

Словечансько-Овруцький кряж — це географічна формація, розташована , в межах Житомирської області. Він є частиною Полісся і представляє собою підвищену місцевість, утворену з пісковиків, рожевих і червоних кварцитів віком 1300—1500 мільйонів років, а також пірофілітових сланців.

Як в ній ростуть кришталеві квіти, хто живе у скарбниці, що її створило… У нас було безліч запитань, коли вперше йшли до цієї скарбниці Тернопільської області. Ми знайшли відповіді та повернулися до дивовижної підземної перлини. Повернулись, аби розкрити секрети одного з найтоповіших сховків України вам.

Мангуп стояв високо над землею.

Камінь. Скелі. Вежі.

Фортеця дивилася вниз так, ніби самі гори поставили її тут, щоб ніхто не зміг дістатися до неба.

Фонтан пам’ятає.

Люди — ні.

Люди будують будинки, міняють імена, переписують історію, називають вулиці на честь тих, хто вже давно нічого не може їм відповісти.

А вода пам’ятає.

Осінь оселилася в волинському лісі, як стародавня чародійка, що знала, як розмовляти з деревами. Під час заходу сонця крони дубів почали шепотіти між собою про забуті кохання і невиконані обіцянки. Іноді, серед цих шелестів, можна було почути голоси людей, що ніколи не жили тут, але якимось дивом залишили частину душі серед листя.

Вона стоїть над дорогою.

Не сидить. Не лежить. Саме стоїть — важка, сіра, мовчазна, з кам’яним чепцем на голові й поглядом, якого ніхто не витримає.

Люди їдуть повз неї й хрестяться.

Бо в Криму каміння іноді пам’ятає більше, ніж люди.

Кримський степ горів.

Не вогнем.

Сонцем.

Воно висіло над землею, як розпечений щит, і випивало з трави останню краплю води.

У цьому відео я покажу деякі фортифікаційні споруди Київського укріпленого району. Деякі з ДОТів знаходяться біля житлових будинків. 00:00 інформаційний блок 01:52 ДОТ № 186  04:02 ДОТ № 204 05:31 важливе 07:55 ДОТ № 180  11:46 ДОТ № 178 15:34 ДОТ № 202 18:39 ДОТ № 410

Сутінки

Світло тане, як сіль на долоні,
день розчинився у тінях повільних.
Небо ковзає в холодній безодні,
місто заснуло в відтінках невидимих.

Крим іноді зберігає таємниці не в палацах.

Не в могилах царів. Не в книгах, написаних золотими чорнилами.

А в темряві.

Вечірня прогулянка Краматорськом.

У Більську на Полтавщині знайшли близько 30 золотих виробів скіфів.

На Аю-Дазі колись стояв замок.

Високий.

Міцний.

Такий, що його було видно здалеку — над лісом, над морем, над усіма дорогами.

Каміння.

Скільки його в Криму.

Каміння на вершинах.

Каміння в ущелинах.

Каміння під ногами.

Каміння, з якого люди будували фортеці, ховалися від ворогів і думали, що якщо стіна достатньо висока — то серце теж можна сховати за нею.

4-та бригада оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука (4 БрОП, в/ч 3018), відома також як Бригада швидкого реагування НГУ «Рубіж» — з’єднання Національної гвардії України прямого підпорядкування, що перебуває у високій бойовій готовності.

Мобілізовані інженери та автомеханіки 45 оабр швидко ремонтують техніку на передовій, забезпечуючи безперервну підтримку для піхоти та артилерії.

Ґовда — це важливе археологічне городище, яке має релігійне та культурне значення для дослідження давньослов’янських традицій і вірувань.

Мітрідат не боявся отрути.

Він привчив до неї власне тіло.

Рік за роком цар Понту приймав отруйні зілля малими дозами, щоб одного дня жодна чаша не могла його вбити.

Отрута ставала слабшою.

Цар — сильнішим.

У Коктебельській затоці є корабель.

Він не пливе.

Не повертається в гавань.

Не ловить вітрилами вітер.

Він лежить під водою.

Сотні років.

Тисячі.

Велика Булгарія — ранньосередньовічне політичне об’єднання тюркомовних булгарських племен, що існувало у першій половині VII століття на території Північного Причорномор’я та Приазов’я. Вона виникла як результат об’єднання кочових племен і згодом розпалася під тиском Хозарського каганату, після чого її частини мігрували в різні регіони Євразії, ставши основою для нових державних утворень.