Сімеїз мовчав.

Море билося об чорні скелі, розсипалося білою піною і знову відступало. Ніби хтось невидимий дихав під водою.

Попереду стояла Дива.

Церква Святого великомученика Георгія — православний храм у Новоселиці, який є історичним і культурним осередком духовного життя громади міста. Церква присвячена Святому великомученику Георгію — одному з найшанованіших святих у православній традиції, що символізує перемогу праведності над злом. Будівля храму є центром православної парафії міста та однією з важливих релігійних пам’яток для місцевих мешканців і прочан.

Спасо-Преображенська церква, Затоплена церква, Гусинська церква було збудовано у 1822 році. В 1972 р була затоплена водами Канівського водосховища. Нині церква та дзвіниця стоять на острівці за 200 метрів від берега в урочищі Гусинці. Храм в стилі українського бароко

Чатир-Даг мовчав.

Він стояв над Кримом, плаский, важкий, нерухомий — наче велетенський стіл, накритий каменем і туманом.

Але під його землею було золото.

Не те золото, яким прикрашають корони.

І не те, заради якого будують палаци.

Золото, з якого роблять війни.

Чорне море не завжди було гостинним.

Колись його називали Понтом Аксинським.

Негостинним морем.

І, мабуть, воно саме знало, чому.

15-та бригада транспортної авіації імені авіаконструктора Олега Антонова (15 БрТрА) — авіаз’єднання транспортної авіації у складі Повітряних Сил Збройних Сил України.

Після спекотного літа – неймовірна насолода випити філіжанку кави на прямо на березі Світязя, коли падає дощ і хвилі, а тут в кафе – сухо, горить вогонь у печі…

Не буде хворий дід з червоної площі диктувати нам червоні лінії, як жити, яким шляхом іти і який вибір робити, будуть визначати лише Україна і українці. Президент України Володимир Зеленський у зверненні з нагоди 33-го Дня Незалежності України.

Оператори 3-го полку Сил спеціальних операцій провели успішну зачистку ділянку місцевості, де за розвідданими перебувало більше десятка ворогів.

У темних обіймах величних гір, що безжально підносяться до небес, височіє Чатир-Даг.

Він стоїть над Кримом, мов чорний монумент, поставлений невідомою силою на могилі давно забутого народу.

Його пласка вершина губиться в хмарах.

Відео про правильне очищення зброї після бойового використання. Детально описані методи чистки, видалення нагару, очищення важкодоступних місць і як запобігти корозії, а також як правильно змастити зброю для збереження її ефективності.

Богдан-Ігор Антонич | Вітражі й пейзажі  1.ОСІНЬ

Дозрівають довгі дні, як ярі яблука,
лине листя з лип,
плине воза скрип,
коло лісу колом ллється вигук зяблика.

Весна… Серед сосняку рясно розквітла здичавіла алича.

Небо України схоже на старий екран пам’яті, який зберігає більше, ніж йому дозволено. Воно вбирає в себе кожен погляд, кожну мрію, кожен страх — і ніколи нічого не стирає остаточно. Лише змінює яскравість. Уранці воно світле й майже безтурботне, ніби світ ще не встиг згадати, ким він буває насправді.

Курбан-Кая стояла над долиною.

Вона не дивилася на село. Вона відвернулася від нього — до лісу, до старих стежок, до тиші, в якій дерева пам’ятають більше за людей.

На сході сонця на її сірому боці з’являлася людина.

Величезна.

Словечансько-Овруцький кряж — це географічна формація, розташована , в межах Житомирської області. Він є частиною Полісся і представляє собою підвищену місцевість, утворену з пісковиків, рожевих і червоних кварцитів віком 1300—1500 мільйонів років, а також пірофілітових сланців.

Як в ній ростуть кришталеві квіти, хто живе у скарбниці, що її створило… У нас було безліч запитань, коли вперше йшли до цієї скарбниці Тернопільської області. Ми знайшли відповіді та повернулися до дивовижної підземної перлини. Повернулись, аби розкрити секрети одного з найтоповіших сховків України вам.

Мангуп стояв високо над землею.

Камінь. Скелі. Вежі.

Фортеця дивилася вниз так, ніби самі гори поставили її тут, щоб ніхто не зміг дістатися до неба.

Фонтан пам’ятає.

Люди — ні.

Люди будують будинки, міняють імена, переписують історію, називають вулиці на честь тих, хто вже давно нічого не може їм відповісти.

А вода пам’ятає.

Осінь оселилася в волинському лісі, як стародавня чародійка, що знала, як розмовляти з деревами. Під час заходу сонця крони дубів почали шепотіти між собою про забуті кохання і невиконані обіцянки. Іноді, серед цих шелестів, можна було почути голоси людей, що ніколи не жили тут, але якимось дивом залишили частину душі серед листя.

Вона стоїть над дорогою.

Не сидить. Не лежить. Саме стоїть — важка, сіра, мовчазна, з кам’яним чепцем на голові й поглядом, якого ніхто не витримає.

Люди їдуть повз неї й хрестяться.

Бо в Криму каміння іноді пам’ятає більше, ніж люди.

Кримський степ горів.

Не вогнем.

Сонцем.

Воно висіло над землею, як розпечений щит, і випивало з трави останню краплю води.

У цьому відео я покажу деякі фортифікаційні споруди Київського укріпленого району. Деякі з ДОТів знаходяться біля житлових будинків. 00:00 інформаційний блок 01:52 ДОТ № 186  04:02 ДОТ № 204 05:31 важливе 07:55 ДОТ № 180  11:46 ДОТ № 178 15:34 ДОТ № 202 18:39 ДОТ № 410

Сутінки

Світло тане, як сіль на долоні,
день розчинився у тінях повільних.
Небо ковзає в холодній безодні,
місто заснуло в відтінках невидимих.

Крим іноді зберігає таємниці не в палацах.

Не в могилах царів. Не в книгах, написаних золотими чорнилами.

А в темряві.

Вечірня прогулянка Краматорськом.

У Більську на Полтавщині знайшли близько 30 золотих виробів скіфів.